Ось уже 100 днів, як Путін бере Київ за три дні. Нам кажуть, що Росію не можна заганяти у кут – отже, ми її знищимо

Ось уже 100 днів, як Путін бере Київ за три дні.

Кожного дня дивишся, чи не здох Путін. Кожного дня радієш, що зміг знайти безпілотник, машину, каску чи турнікети для наших – там, на "нулі". І так кожного дня. І знаю, що багато хто з вас кожного дня чекає повідомлення – ми перемогли!

І таке повідомлення буде. Але маю вам написати: це не буде завтра, післязавтра чи в липні. Ця війна надовго. Вона складна, важка, непередбачувана. І вона про те, що треба стояти, боротися, битися, вгризатися і перемагати. І найголовніше: тримати стрій.

Попереду ще не одні 100 днів. І зараз, коли історія зупинилася, коли час став коротшим, коли горизонт нашого всього – завтра. Коли ніхто не думає, що там буде у вересні чи в жовтні. Ніхто не планує відпочинок чи зміну місця роботи. Ніхто не їде на море, у гори чи за кордон. А вся країна – від найменшого до найстаршого – працює на перемогу. Прямо зараз на нашому українському сході та півдні ворог іде у контрнаступ, а ми відбиваємо. А він знову йде, а ми знову відбиваємо. І це все здається абсурдним – битва за Донбас. Ну хто міг подумати? Штурм Києва? Висадка десанту в Одесу? Як узагалі таке може прийти до голови?

І я знаю одне, за ці 100 днів ми зробили те, що не зробило жодне покоління в історії України. Ми вистояли, відбили і наближаємося до перемоги. За ці 100 днів багато що змінилося. Змінилися ми, змінилися наші близькі, змінилися всі навколо.

Ми переможемо. Нам давали три дні, ми вистояли 100. Нам кажуть, що Росію не можна заганяти в кут. Ми її знищимо.

Після перемоги ми станемо іншою країною. Ми будемо країною, яка буде першою допомагати всім, хто в біді, по всій земній кулі. Ми будемо країною, яка буде зупиняти війни. Ми будемо країною, до якої будуть їхати за прихистком, і ми його будемо надавати. Бо ось вона наша ідея, українська ідея – допомагати, допомагати та допомагати.

Тримаймо стрій! Слава Україні!

Джерело: Олексій Гончаренко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора