На півночі Харківської області динаміка постачання дронів така, що кожен окупаційний тулуб отримує два персональні дрони у своє обличчя

Генерал Олександр Сирський в інтерв'ю The Guardian зазначив, що російське командування планує до кінця року збільшити угруповання, яке атакує Україну, до 690 тис. осіб.

Костянтин Машовець уже розібрав, як це технічно може відбуватися, а сьогодні обіцяє розповісти, навіщо росіяни це задумали, не пропустіть.

Трохи деталей щодо технічного боку.

Росвлада декларує, що за місяць вона набирає приблизно 30 тис. найманців. Водночас підтверджені (!) цифри вказують, що сумарні безповоротні й санітарні втрати росвійськ на місяць сягають приблизно тих самих 30 тис. Тобто йде поповнення втрат і поступове накопичення завдяки пораненим, які повертаються у стрій. Але цього замало для радикальних змін на фронті.

Щоб до кінця року назбирати у строю плюс 180–200 тис. осіб, росіяни мають щомісяця рекрутувати майже 80 тис. особин. Стрімке зростання виплат найманцям допоможе лише частково, як й інші заходи а-ля перетворення строковиків на контрактників.

Технічно вказане завдання без нової хвилі масової мобілізації вирішити не можна. Однак у РФ 8 вересня – єдиний день голосування, місцеві вибори у 25 регіонах. Імовірність того, що мобілізацію запустять до виборів, наближається до нуля.

Отже, якщо росіяни рухатимуться в межах намірів, які озвучив наш головком, то найімовірніше (і практично єдине можливе) технічне рішення – це оголошення мобілізації приблизно 300 тис. осіб наприкінці вересня, щоб за два місяці їх накопичити і якось підготувати. У росіян уже є досвід 2022 року, помилок буде менше (хоча більше проблем із набором).

З урахуванням рівня забезпечення росармії озброєнням і військовою технікою, на мій погляд, мобілізація насамперед буде дипломатичним аргументом, який у разі невдалих для РФ переговорів можуть використати на фронті, щоб створити умови а-ля Дебальцеве / "Мінськ-2". До цього варто поставитися серйозно, але тверезо.

На початку квітня, тобто за місяць до того, як почалися фрикції росвійськ на півночі Харківської області, я зазначив: динаміка постачання дронів така, що кожен окупаційний тулуб отримає щонайменше два персональні дрони у своє обличчя. Приблизно так і відбувається. А до кінця року буде ще щільніше.

Ті, з ким я спілкуюся на різних ділянках фронту, кажуть одне: кількісно FPV досить, потреба – у підготовлених екіпажах, у випереджальному розвитку дронів, щоб росіяни не встигали знаходити протиотруту, і тактиці застосування, плюс – розвідка й РЕБ.

Для росіян спроба задавити натовпом піхоти загрожує перетворенням на масове самогубство (навіть за всіх відомих проблем у нас). Упевнений, у Кремлі ці ризики прораховують, зокрема і їхні наслідки. Бо угробити ще одну армію і не досягти результату – це може бути травматично для режиму.

Найближчими місяцями важливо всіма способами доносити до Росії думку, що стати найманцем за великі гроші – це безвиграшна ідея. Це вже не лотерея, це вирок (смертний чи до інвалідності).

Джерело: Aleksey Kopytko / Telegram