В Україні Путін жодного з великих завдань на осінь не вирішив, він може спробувати дотиснути до нового року

Росія знову бомбардує супермаркети і провокує жертви серед цивільних у Харкові. Жодних додаткових слів уже давно не потрібно. Збирати факти й передавати їх тим, хто ухвалює/формує рішення партнерів, аби  показати – поточні рішення не працюють/недостатні. Пояснюючи, що це породжує дуже погані емоції й осад усередині українського суспільства. І не тільки: у багатьох у світі, хто це спостерігає.

Будь-яка прагматична людина, з огляду на інтереси своєї країни, не може не бачити, які наслідки будуть в умовах візуалізації нової "осі зла", якщо й далі діяти постфактум за принципом "занадто мало – занадто пізно". Унаслідок чого, якщо буде підтверджено інформацію про корейців, крайньою формою короткозорості й божевілля буде відсутність забезпечених рішень щодо їх превентивного знищення на м'ясо на території РФ. Бо завтра Європа дістане "атаку мігрантами", тільки вже не у вигляді мирних людей з елементами інфільтрації лиходіїв, а у вигляді організованої групи фанатів ідей чучхе.

Усе це на тлі виборів.

1. Підсумки щодо Молдови – дуже близько до нічиєї на користь Москви. Мая Санду виграє, перевага – завдяки  діаспорі. І це краще, ніж могло бути. Але це дає всі підстави педалювати тезу, що всередині країни – розкол і ще нічого не закінчено.

Потенційні голоси Придністров'я хитнули б в інший бік. Це залізобетонний мотив, чому будь-яка проєвропейська влада Молдови відмахуватиметься сокирою від повної інтеграції Придністров'я в політичний простір доти, доки не забезпечить стійкого контролю на решті території.

На секунду уявіть, що майбутнього президента України визначать голоси тих, хто виїхав, за хиткої рівноваги. Поживний ґрунт для бродіння.

2. Читати про вибори у США – саме задоволення. Особливо – у західних ЗМІ. Нічого не зрозуміло, але медіа й балакучі голови мають видавати якийсь контент. Дуже кумедно подекуди.

Із того, на чому більшість сходиться. Якщо програє Гарріс – вона поразку визнає. А ось Трамп точно не визнає жодного результату, окрім своєї перемоги. Що гарантує щонайменше два з половиною місяці судової тяганини.

Путін явно грає на рівновагу та розкол, підвішуючи ситуацію.

Поки він словесно залякує ядерною зброєю. Але водночас так і не розпочав масової мобілізації, яка б гарантувала війну ще на рік. Мобілізація – це визначеність. Кремль, очевидно, бачить переваги в підтримуванні стану невизначеності, щоб у потрібний момент спробувати шокувати завдяки визначеності.

Зокрема, уже зазначено, що РФ накопичує ракети. Цей факт нависає. Невизначеність і загравання нових аргументів (корейці, великий обстріл із настанням холодів тощо) задають потрібне Кремлю тло для міркувань про "підморожування", "припинення вогню".

Ердоган ось нещодавно побачив в очах Путіна прагнення припинити вогонь. Глава МЗС Туреччини Хакан Фідан (колишній глава розвідки) закинув, що загальна втома сторін створює передумови для нової ситуації 2025 року.

Публічний тиск на Україну – задовольнятися малим – поки що не вийшов на пік. Із великою кількістю поганих новин (або їх роздуванням) тиснути буде легше.

Тому варто максимально тверезо оцінювати ситуацію й усвідомлювати: незважаючи на колосальні труднощі на фронті, Путін жодного з великих завдань на осінь не вирішив. Він може спробувати дотиснути завдяки внутрішній дестабілізації в Україні. Завдяки вбивствам дітей. Завдяки масовим польотам дронів над житловими кварталами. Якщо в нього нічого не вийде до нового року, для РФ відкриється перспектива нової надзвичайно важкої кампанії на наступний цикл (пів року приблизно).

Тому для РФ виникає альтернатива: намагатися обвалити завдяки тиску, послаблюючи спротив мусуванням теми "перемир'я"; якщо не вийде протиснути – розкласти, спочатку піднявши градус, а потім знизивши тиск, розхитуючи тему "бери шинель, иди домой".

Звідси всі ці розмови про "різдвяне перемир'я", аналог якого намагалися організувати влітку до Олімпіади, але ситуація на фронті для Москви не склалася. А також – про вибори. Відкрита підготовка до виборів – це плюс 100 до розкладання армії. Зважайте.

Підсумок: погані новини будуть, але треба намагатися розуміти їхній масштаб.

3. Про Грузію нічого коментувати не хочу, краще слухати Volodymyr Kopchak і Gela Vasadze.

Джерело: Aleksey Kopytko / Facebook