Давненько у РФ чеченці не конфліктували з блатними. Але війна розколупала і цю болячку. Схоже, треба запастися попкорном і колою: ця давно забута війна 90-х повертається

Минув один рік і 98 днів війни. Через відсутність якихось змін на фронті я уважно стежу за рейдами російських партизанів углиб території Бєлгородської області і без усілякого подиву дізнаюся, що для знищення цих партизанів російські генерали легко стріляють із гармат і кидають авіаційні бомби на російські ж міста.

Зрозуміло, і партизани теж не в тім'я биті й теж стріляють по цих містах не з рогаток. У підсумку гинуть зокрема і мирні жителі. Так війна повернулася туди, звідки вона прийшла на українську землю, – у Росію…

У мене немає жодної зловтіхи – лише тільки констатація факту. Хоч злостиво, хоч добродушно, але тішитися тут нічому. Розширення географії війни не може тішити. Утім, це розширення було цілком передбачуваним і навіть неминучим.

Але я не можу приховати своєї зловтіхи, спостерігаючи за сваркою вагнерівців із кадировцями. Ось таке я люблю! Це справжня гойда! До речі, а куди подівся автор шняги про "гойду"? Де цей бравий російський мілітарист Іван Охлобистін? Пам'ятаю, понад рік тому він усе на фронт рвався, казав: "От зуби вилікую – і тільки ви мене бачили! Миттю на передовій опинюся!"

І? Що трапилося? Чого затих? Кіксанув? Ні, йому сци в очі – божа роса. Він тепер розмірковує про переваги Івана Урганта перед Максимом Галкіним, лає реформи колишнього міністра оборони РФ Олександра Сердюкова і пророкує Росії "усвідомлення помилок лібералізації 90-х і добробут". Про свою обіцянку їхати на війну він забув. Чи досі зуби лікує? Загалом, щодо цього він нам жодних пояснень не дає. Така, розумієш, гойда вимальовується...

Але повернімося до конфлікту вагнерівців і кадировців. Усі, напевно, бачили ролики й листи, якими обмінялися наближені глави Чечні Рамзана Кадирова і командири ПВК "Вагнер". Спочатку герой Росії Євген Пригожин укотре посварив керівництво міноборони РФ і висловився якось нешанобливо про батальйон "Ахмат".

На це герой Росії Адам Делімханов обурився тим, що говорить Пригожин на своїх пресконференціях у турне країною, понарікав йому великими втратами особового складу в Бахмуті, висловив невдоволення неприємними словами Пригожина про підрозділ "Ахмат" і забив йому стрілку.

На це Делімханову відповів герой Росії, командир ПВК "Вагнер" із позивним Зомбі. Він сказав, що ПВК "Вагнер" захищатиме честь свого начальника і не дозволить її бруднити.

Тоді в полеміку втрутився герой Росії Магомед Даудов і назвав Пригожина "блогером" і теж забив йому стрілку. У відповідь іще один герой Росії, найголовніший командир ПВК "Вагнер" Уткін (позивний Вагнер) відповів Даудову, що сам він "тік-токер", і сказав, що готовий зустрітися з ними будь-де. Він також нагадав, що вони вже зустрічалися в обох чеченських війнах, де вони час від часу були ворогами.

Давненько чеченці не конфліктували з блатними. Але війна розколупала і цю болячку. Схоже, треба запастися попкорном і колою: ця давно забута війна 90-х повертається! Минулого разу вони зіграли внічию. Цікаво, чия цього разу візьме?

Коротше, якщо путінським приватним арміям не заважати, вони без жодної участі ЗСУ самі одна одну переріжуть. Характерно, що обидва боси цих ОЗУ зберігають олімпійський спокій і в конфлікт практично не втручаються.

Хіба що Пригожин цілком миролюбно повідомив, що не бачить у своїх словах про підрозділи "Ахмат" нічого поганого: "Стосовно ж мого місцеперебування, то всі учасники цієї дискусії чудово знають мої, зокрема закриті, спеціальні телефони і мають можливість зі мною зв'язатися".

Усе це мені нагадує нескінченні стрілки, які забивали один одному д'Артаньян, Атос, Портос та Араміс. Ось кого косплеїть нове путінське служиве дворянство!

Коротше, робіть ставки, панове: буде стрілка чи ні? Якщо буде, то коли і де? Розійдуться з миром чи почнеться стрілянина? Хто кого переможе? У кого якась діляна залишиться? Бачите, як цікаво! Тут уже не до України, слово честі. Яка Україна? Тут серйозні пацани один одному пред'яви кидають. На кону питання честі!

Ось під такий акомпанемент ПВК "Вагнер" уже на 99% покинула Бахмут і передала позиції російській армії. У всякому разі, так сказав Пригожин. Вийшли вагнерівці на перепочинок і доукомплектування. А це означає, що тепер у них є час спокійно і вдумливо поговорити з гордими джигітами.

Я за те, щоб вони максимально перестріляли один одного. Це буде велика перемога справи миру в усьому світі. Навіть міністр оборони РФ Сергій Шойгу нарешті зітхне спокійно. Та й головнокомандувачу ЗСУ Валерієві Залужному однією (вірніше, двома) мороками буде менше.

Держсекретар США Ентоні Блінкен виклав сьогодні під час візиту до Фінляндії офіційну позицію США щодо вторгнення Росії в Україну. Він засудив ті мирні ініціативи, які допомагають узаконити захоплення Росією української території. Він вважає, що "справедливі й міцні" зусилля мають стосуватися відповідальності агресора та відновлення України.

Блінкен передбачив, що найближчими тижнями й місяцями деякі країни закликатимуть Росію та Україну до припинення вогню. Для того, щоб будь-які мирні зусилля були довгостроковими, на його думку, потрібна "повна участь і згода" України. Такі зусилля мають підтримувати реконструкцію і відбудову України, а Москва муситиме заплатити свою частку.

"Припинення вогню, яке просто заморожує наявні лінії фронту, дасть змогу Путіну консолідувати контроль над територією, яку він захопив, а потім відпочити, переозброїтися і знову атакувати. Це несправедливий і неміцний мир, – сказав Блінкен. – Це узаконить захоплення Росією земель, винагородить агресора і покарає жертву".

А спецпосланець Сі Цзіньпіна Лі Хуей, який повернувся до Пекіна, висловився в тому дусі, що внаслідок його турне європейськими столицями жодного прогресу у врегулюванні російсько-українського конфлікту досягнути не вдалося.

І ось що я вам скажу. Я кепський воєнний аналітик і взагалі нічого не тямлю в геополітиці (навіть більше, я вважаю її псевдонаукою, нарівні з алхімією та політологією). Але на мою думку, війна триватиме доти, доки одна сторона не переможе іншу. Цей конфлікт не передбачає мирного розв'язання. У нього немає компромісного рішення.

Зрозуміло, мене це зовсім не тішить. Але треба дивитися на ситуацію без ілюзій і розуміти, що одна зі сторін має перемогти, а інша – програти. У світі немає такої сили, яка могла б зупинити це протистояння. Воно може закінчитися лише нокаутом одного із суперників.

І я вірю, що ворога розіб'ють і перемога буде за нами. Тому що наше діло – праве.

Слава Україні!

Джерело: Альфред Кох / Facebook