Від реакції на арешт Навального стане зрозуміло, є в Росії громадянське суспільство чи ми інфантильні пох...їсти – електорат мрії будь-якого диктатора

Навального, який мав нахабство не тільки не померти, але ще й повернутися на Батьківщину, передбачувано відправили за ґрати. Безсоромно, на очах у всього світу, який нам не указ. Поки на пробних 30 днів – дивляться на реакцію. Розрахунок у них завжди один – погундосять і вщухнуть. Найактивніших для остраху посадимо або оштрафуємо, інші самі розбіжаться.

Але за реакцією дивиться і Олексій. Ідучи на жертву, підвищуючи ставки у грі, Навальний передає хід не Путіну, з яким усе зрозуміло, а суспільству. В Олексія немає ручних силовиків, суддів і авіадиспетчерів, які на дзвінок змінюють аеропорт прибуття. Усе, що в нього є, – це ми і наша підтримка. Тільки вуличний протест може вплинути на його долю. Після вироку щодо "Кировлеса" на вулиці вийшли десятки тисяч людей, і реальний строк Навальному скасували. Якби у "Внукові" зустрічати Олексія приїхало удесятеро більше людей – це вже було б враховано під час ухвалення наступних рішень.

Тепер на вулиці мають вийти сотні тисяч людей. Не 50 тис., як на піку попередніх протестів, які нічим не закінчилися, крім репресій, а 100 тис. І більше. Цей бумерський режим розуміє лише мову сили. Сотня тисяч людей на вулиці – це сила, здатна до об'єднання. Тисячі хом'ячків, що ставлять під постами обурені пички, – це порожнє місце, цифрова хмара, якої в реальності не існує.

Якщо на вулиці вийдуть лише ті, хто і так завжди виходить, сидіти Навальному роки й чекати, коли ж росіяни у своїй масі еволюціонують до розуміння важливості політичної конкуренції. Жертва його все одно не буде марною, герой завжди йде першим, а за якийсь час за ним починає підтягуватися інертна маса, причому з портретами героя, але часто, на жаль, уже посмертними. Від реакції на арешт Олексія стане зрозуміло, є в Росії громадянське суспільство чи ми, як і раніше, інфантильні атомізовані пох...їсти – електорат мрії для будь-якого диктатора.

Водночас дуже хочеться, щоб це був погоджений мітинг – тепер же навіть за чергу на одиночний пікет можна потрапити за ґрати. Щоб не було більше "московських процесів", коли за дотик до омонівця людей засуджували до реальних строків. Але якщо вони закривають лідера опозиції, не маючи на це жодних підстав, просто тому що можуть, то і мітинг погоджувати вони не стануть, хоча зобов'язані. Ніщо мене не виморожує так, як ось це "тому що можуть". Так, можуть, тому що ми їм дозволяємо.

Джерело: Андрей Лошак / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора