Дуже шкода Серебренникова, який уві сні біжить до бомбосховища. Бідний, уявне бомбардування – нікому не побажаєш пережити таке

Російські інтелігенти дуже переймаються щодо ймовірного скасування російської культури. Так переймаються, що аж їсти не можуть.

А чого ви, власне, переживаєте, хлопці й дівчата? Якщо за умовного Достоєвського переймаєтеся, він собі сокирою шлях прокладе, не хвилюйтеся. А якщо вас лякає доля світової культури, яка зів'яне, втративши життєдайний вплив культури російської, то тут теж турбуватися не варто. Є й інші національні культури, які дуже цікаві, до речі. До того ж, як усі могли помітити в останні місяці, російська культура в себе на батьківщині небувалого зростання гуманізму не викликала, отже, в експортній версії теж навряд чи від бездушності врятує.

Може, причина занепокоєння російської інтелігенції простіша, прагматичніша і, скажімо так, ближча до тіла? Не покличуть тепер на міжнародний книжковий ярмарок, на закордонний кінофестиваль не запросять, із закордонних галерей виженуть і західних грантів позбавлять.

Це дуже сумно, дуже. А особливо шкода російського режисера Кирила Серебренникова – йому такі сни моторошні сняться: то мертві українки перед очима, то нібито треба йому в бомбосховища бігти... Бідний режисер. Уявне бомбардування – нікому не побажаєш пережити таке!

Джерело: Антон Фридлянд / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора