Те, що ми так живемо, – наш вибір. Вибір більшості. Хотіли б жити інакше, то жили б. Подивіться на Німеччину, Сінгапур, Естонію та Ізраїль!

Накипіло... Сінгапур не виграв у лотерею боротьбу з корупцією. 9 серпня 1965 року Сінгапур було виключено з Малайської федерації за... тотальну корупцію. У них був вибір – стати черговою злиденною країною на карті світу або змінитися. І вони вибрали змінитися. Думаєте, це було просто? Ні! Корупціонерів саджали і страчували. Були відверті утиски демократії. Але не в ім'я чийогось особистого інтересу, а в ім'я виживання держави. Так, у Сінгапурі не тільки говорили, що треба робити, але й робили. У підсумку страх покарання перевищив бажання взяти або дати хабар. І Сінгапур став прикладом жорсткої і жорстокої, але ефективної боротьби з корупцією. Країну врятували.

Німцям ніхто не подарував на Новий рік порядок у країні. Вони хотіли так жити, докладали зусиль для цього і карали тих, хто не хотів жити за законом. І якщо хтось кидав недопалок на дорогу, інші вказували правопорушнику на те, що він помиляється, а не уподібнювалися йому. Німці не тільки писали закони, але і звели верховенство права до національного складника. Тому що Ordnung muss sein – "Мусить бути порядок". І все!

Естонія не знайшла на дорозі свої знамениті досягнення в е-управлінні. З обмеженими ресурсами й можливостями вони не захотіли бути периферією цивілізованого світу. Естонці просто захотіли бути країною, у якій можна проголосувати, не виходячи з дому, або зареєструвати фірму за 30 хвилин із рахунком у банку тощо. І спростили всі процедури, перевівши їх в електронний вигляд із паперів. Вони пройшли непростий шлях трансформації форми державного управління. Але вони йшли до свого вибору. І результат бачить сьогодні весь світ.

Ізраїлю не пощастило з нафтою, кліматом і сусідами. Але були мета й бажання. Ізраїль воює з перших днів свого існування. І розвивається. Своїм громадянам керівництво країни не розповідає, що під час війни неможливо досягти зростання ВВП, а залучає інвестиції, створює робочі місця і працює над тим, щоб держава була багатшою і сильнішою, а громадяни залишалися патріотами й відчували комфорт проживання. Просто євреї зрозуміли, що це їхня країна, іншої не буде, і почали ліпити з неї таку, у якій хотілося б жити. І куди б хотіли переїжджати інші євреї. Тому вони гарують на свою країну, а не тільки виголошують патріотичні промови. І садять усіх, хто бере хабарі, незважаючи на чини і зв'язки. І карають будь-якого громадянина за те, що не платить податків. Карають будь-якого громадянина без огляду на його заслуги і становище. У підсумку Ізраїль став державою, на яку зважають не тільки в регіоні, але й у всьому світі. Вони вибрали мету і до неї йшли весь час.

Я часто чую фрази "От у німців порядок", "А в Сінгапурі борються з корупцією", "В Естонії найефективніше електронне управління", "Ізраїль воює, залучає інвестиції і створив із пустелі сад". І потім традиційно лунає фраза: "Нам так не жити. Але як у них вийшло?" Непросто, але вийшло.

Усе це вибір людей. Не тільки керівництва тих країн, але й самих громадян. Те, що ми так живемо, – це наш вибір. Точніше, вибір більшості. Хотіли б жити інакше, то жили б. Не вірите? Подивіться на Німеччину, Сінгапур, Естонію та Ізраїль! І спробуйте розповісти про те, що їм просто пощастило або дано зверху.

Так, виправдовувати себе просто. Складніше змінитися і змінити світ навколо себе. Але якщо в них вийшло, то й у нас вийде. Відразу після того, як жити за законом і в ефективній країні захоче більша частина населення України. І почне з того, що зміниться сама. Потім буде допомагати змінюватися своєму оточенню – рідним, друзям, близьким, сусідам, співробітникам і знайомим. А потім цей "принцип доміно" буде не зупинити. І тоді, за деякий час, у якійсь країні третього світу будуть наводити Україну як приклад і розповідати про те, як ми це зробили. А потім намагатимуться повторити наше досягнення. Але, щоб подолати дорогу з 1000 кроків, потрібно зробити перший крок. Робіть його. Допомагайте робити цей крок іншим, адже дорогу здолає той, хто йде. Тільки треба почати цей шлях!

Джерело: Борислав Береза / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора