Ті, хто загинув у метро Петербурга, навряд чи співчували загиблим під Волновахою і в Маріуполі G

Коли гинуть безневинні люди, першим почуттям, яке виникає, є співчуття. Так, ті, хто загинув чи зазнав поранень у метро Санкт-Петербурга, навряд чи співчували загиблим під Волновахою, у Маріуполі та багатьох інших українських містах і селах, які обстрілювали їхні ж земляки. Та ми не повинні уподібнюватися тим, хто зазомбований путінською пропагандою. Тому найперше щиро співчуваю рідним загиблих і бажаю одужання пораненим.

А тепер про політичний контекст. Коли якісь екстраординарні події (теракти, напади, масштабні дебоші) відбуваються в Україні, ми шукаємо істину серед двох версій: злочин російських спецслужб чи бездумні вчинки якихось наших радикалів із великим запасом пасіонарності, але малим багажем розуму. У держави-агресора в таких ситуаціях варіантів значно більше. Перше, що спадає на думку після таких трагедій, –це версія про причетність російських спецслужб. Злочини ФСБ із часів, коли Путін лише пробивався до влади, не підлягають забуттю та прощенню.

Убивати своїх громадян для досягнення егоїстичних політичних цілей – це характерно для сучасної Росії. Але в цій країні є також сотні тисяч людей, які постраждали від путінської політики, утратили рідних, майно, надію на майбутнє. Помста окремих людей і помста заборонених організацій, терористичних структур, цілих підпільних армійських груп – це теж реалії путінської Росії. А ще ж є міжнародні ісламістські сили, які не забули ні Чечні, ні Дагестану, ні Сирії, усі ті землі, у яких проливала кров мирного населення російська воєнщина. Є також один слід, який опосередковано пов’язаний з Україною, – з Донбасу повертаються додому озлоблені й уже довершені вбивці з так званих відпускників Шойгу. Росію вже не раз лякали злочини цих виродків. Вони ненавиділи все людське в Україні, не зможуть змиритися й із тим, що хтось у них удома може жити нормальним життям…

Тому не ризикну з певністю сказати, яка справжня причина саме цього злочину. Але знаю точно, хто остаточний вигодонабувач – це путінський режим та його спецслужби. Те, що вони використають цю трагедію на всі тисячу процентів, – це вже точно. І головне питання: проти кого буде спрямовано головний удар "помсти" та якими методами будуть реалізовувати ФСБшні плани.

Уже в перші години після теракту виникла підстава хвилюватися й українцям. Колись демократичний та опозиційний канал "Дождь", який остаточно скотився до традиційного гебельс-пропу, незагайно "розродився" припущенням щодо "українського сліду". Це доволі симптоматично й свідчить, що можливість такої провокації проти України в самій Росії дуже серйозно обговорюють у доволі широких колах тамтешнього істеблішменту та серед журналістів. Традиційні провладні ЗМІ мають відпрацьовані канали отримання відповідних темників. А до неофітів офіційна позиція доводиться в останню чергу. От і вирішили колишні ліберали вислужитися… Цього разу промахнулися, але для нас сигнал тривожний. Якби цю версію почали розвивати офіційно (чергова "візитка Яроша"), то в нас додалося б проблем. Але я далекий від думки, що це завершилося б якимись великими військовими наступальними операціями чи обстрілами. Скоріше це могло обернутися жорсткими дипломатичними атаками. Ніхто у світі не повірив би Путіну й Лаврову, але нам би довелося виправдовуватися й доводити, "що не верблюд", а це завжди погана позиція…

Судячи з фото імовірного терориста, яке було відразу ж оприлюднено, та перших витоків інформації від слідства, припускаю, що головним наслідком стане добре зрежисований спалах ксенофобії та антиісламських дій. "Країна, у якій наростає лавина внутрішніх проблем, починає активно шукати зовнішнього ворога. Або й не зовсім зовнішнього, але принципово чужого", – узагалі-то це цитата з документального фільму про Гітлера, але аналогії аж зашкалюють. У новітній російській історії уже було кілька спалахів жорстокості проти "іновірців" та й узагалі всіх тих, хто чимось вирізнявся з "агрессивно-послушного большинства". Цілком імовірно, що щось схоже спробують розкрутити й зараз.

Але є також ще один потенційно можливий наслідок. Із посиланням на Путіна цитують фразу про те, що інтернет після таких подій не може залишатися неконтрольованим та безкарним. А це вже не тема заробітчан із Киргизстану, Таджикистану чи навіть своїх Чечні та Дагестану. Це про нову загрозу для влади – юних протестувальників, які вийшли на масові мітинги по всій Росії. Вони вийшли з-під контролю, не піддалися на хитру тактику Навального з "переведенням стрілок" та "випусканням пари", довели, що молоді росіяни – це не тільки "Путін-югенд" із формації "Наші" чи одурілі від ненависті скінхеди. Найболісніший удар по цих молодих людях – це обмеження й цензура в інтернеті та тотальне відстежування соціальних мереж.

Таких версій, вочевидь, можна вибудувати й більше, але зрозуміло, що будь-яку трагедію, у якій постраждають прості росіяни, буде використано на користь росіян дуже непростих…

Джерело: "ГОРДОН"