Тузла – наш перший із часів референдуму 1991 року приклад безумовної єдності влади, армії та суспільства. Сьогодні 20 років першій виграній битві

20 років першій виграній битві.

23 жовтня 2003 року – день, коли Україна поставила крапку у спробі Росії загарбати Тузлу – крихітний острів, який насправді є стратегічним об'єктом: хто володіє Тузлою – володіє Керченською протокою і контролює судноплавство між Чорним та Азовським морем.

У той день президент України Леонід Кучма, перервавши низку державних візитів країнами Латинської Америки, повертається додому – його літак сідає в Сімферополі, а звідти він рушає гелікоптером на Тузлу.

З історії питання: за місяць до того росіяни починають "бєрєгоукрепітельниє работи" – намивають дамбу від свого Краснодарського краю до нашого острова. Упродовж кількох тижнів Путін удає, що то все – місцева самодіяльність, про яку він нічого не знає, й обіцяє "разобраца".

У цей час у колективного Заходу "медовий місяць" із господарем Кремля. А Москва робить усе, щоб дискредитувати Україну в очах Заходу.

Тузла – наш перший приклад безумовної й рішучої єдності влади, армії, суспільства із часів референдуму 1991 року.

Далі – пряма промова президента України (1994–2005 років) Леоніда Кучми до річниці тих подій:

– На Тузлі я побачив головне – готовність армії дати відсіч. А ще – результат спільної роботи різних відомств. Міністерство оборони, прикордонники, працівники Міністерства транспорту, яке тоді очолював Георгій Кірпа, за лічені тижні перетворили пустельний острів на фортецю.

Я віддав наказ у випадку порушення кордону стріляти по росіянах. Я попередив у розмові про це Путіна. Після цього дамба зупинилася.

Прояви нинішньої російської стратегії ще тоді можна було побачити за списком. Це було перше "нас там нєт" – адже Путін запевняв, що Кремль не має стосунку до будівництва. Це була перша гібридна агресія, формально без зброї, коли вперед висунули будівельників – це фактично те саме, як при анексії Криму Путін казав, що перед російською армією вони виставлять мирних бабусь і подивляться, як українці в них стрілятимуть. Це була перша "проксі-операція", адже силовим елементом росіян спочатку мали бути "казакі" – така собі перша "ЧВК". Це був перший приціл на Крим. І точно Путін не зупинився б перед великою кров'ю – адже в його доробку вже була Чечня.

Україну 2003-го та Україну 2023-го поєднують готовність влади та нації до спротиву. Цього, на жаль, не було навесні 2014 року під час окупації Криму. Тоді виявилося, що Тузла була "невивченим уроком". Та, думаю, біль і сором 2014-го стали таким шоком для українців, що повторити це вони не погодилися б ні за що. Тому в лютому 2022 року і суспільство, і військо, і влада на чолі з президентом були єдині в готовності боротися. Така сама єдність була і під час кризи навколо Тузли, коли українці стали першими, хто змусив відступити Путіна.

Джерело: Дарка Оліфер / Facebook