Українського солдата образили в потязі через нібито поганий запах. Але пахне якраз не від нього, а від його сусідів по вагону

Історія українського солдата, якого образили в потязі через нібито поганий запах, нагадала мені іншу історію.

2008 року я летів внутрішнім рейсом у США між двома штатами. Коли всі зайняли свої місця, стюардеса оголосила: "Шановні пасажири, сьогодні з нами на борту перебуває четверо військових, які повертаються додому з війни. Давайте подякуємо їм за їхню службу, привітавши оплесками".

Увесь (!) літак аплодував. Це був дуже людяний жест вдячності.

Швидше за все, вони поверталися в той час з Іраку. Але навіть різне ставлення в американському суспільстві до тієї війни не вплинуло на шану до військових.

І це правильно: солдат заслуговує на повагу безвідносно до будь-якого контексту – політики, соціального статусу, культурних, естетичних чи ароматичних переконань.

В Україні повага до солдата має бути поза будь-яким контекстом, якщо ти українець і це український солдат.

Складно встановити всі деталі цієї історії, але прочитавши все, що наразі про неї відомо, висловлюю свою вдячність та повагу до українського солдата Віктора Івановича Якименка. Я бажаю йому добре провести відпустку з рідними, до яких він повернувся з Донбасу.

Мій знак поваги "ЗавдякиТобі" – для нього та його побратимів.

Саме завдяки їм ми живемо у вільній і незалежній Україні. І ті, хто трапився на його шляху в цьому потязі та не пройшов тест на звичайну людську гідність і вдячність, забули, що теж їздять у поїзді завдяки їм. Причому працівники "Укрзалізниці" себе повели професійно. Судячи з усього, проблема аж ніяк не в них, а якраз у сусідах військового, яким щось там нібито "тхнуло".

Тхне не від солдата, а від тих, хто його зневажає.

Наша спільна справа – виховати в суспільстві принаймні таку ж повагу до наших солдатів, яку виховали у США щодо своїх.

Джерело: Dmytro Kuleba / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора