Хор імені Верьовки – один зі сталінських псевдоетнічних конструктів. Дивно у 2019 році вважати його якоюсь "візитівкою країни"

Підсумки двох днів скандалу:

1. Валерія Гонтарева дізналася про пісню у "Кварталі" про себе від друзів. Не із Facebook, не на сайтах. Тобто це в неї в колі близьких якісь такі доброзичливці, які самі донесли до неї річ, задуману явно для того, щоб зробити Гонтаревій неприємно. Убережи Боже будь-якого від таких друзів.

2. Ніколи ще "Квартал" не дивилося настільки багато людей із тих, хто завжди не дивиться "Кварталу".

3. Facebook і політична оцінка міністрами цієї історії дали їй таку аудиторію, про яку автори пісні про Гонтареву не могли і мріяти. Це набагато ширше, ніж вечір на "1+1". Вона цілий день на всіх інформаційних каналах і буде у всіх новинах. Її обговорюють і переважно, звісно, засуджують. Але щоб засуджувати – потрібно показати, що саме засуджуєш. Навіть "Прямий" показував уривок із пісні. А якщо засуджує ще й умовний Ганапольський або натовп "колишніх" із великим антирейтингом – то засудження явно може дати протилежний результат. (До речі, Ганапольський теж згадав, як його показали у "Кварталі". Каже, замовлення було на Ганачеського. Ага, замовлення). І це дуже цікавий необдуманий наслідок роботи сучасної медіакультури – у ній можна нейтралізувати неприємне завдяки критиці. Критика просто додає нову аудиторію.

4. Аваков і поліція мовчать. Про розслідування підпалу будинку Гонтаревої нічого не чути, хоча минув уже понад місяць. Поліція навіть не намагається вдавати, що розслідування кудись рухається і когось розшукують. І це єдине, що реально страшно у цій історії. Тому що якщо буде треба, то в нашій країні згорить будинок у кого завгодно – хоч у Коломойського. Професійних погромників і знахабнілих від безкарності негідників у нас тут цілком вистачає, і всі вони на волі. Із деякими навіть товаришують "найкращі люди міста".

5. Дуже радий, що Facebook раптом дізнався, що всі ці похмурі сталінські конструкти типу хору імені Верьовки досі існують і їх фінансують із бюджету. Можна ще піти, наприклад, на Банкову до резиденції-офісу Спілки письменників або на Майдан до будівлі Федерації профспілок і подумати – а на фіга ось вони ще є? Те, що радянська влада створювала для закріплення панування і вихолощення національних культур, взагалі не має існувати сьогодні. І потрібно перебувати в особливо дивному розумовому стані, щоб у 2019 році вважати якоюсь "візитівкою країни" з якоюсь "репутацією" один зі сталінських псевдоетнічних конструктів.

Джерело: Дмитрий Литвин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора