Артилерію противника, яка обстріляла наші позиції, тричі могли рознести на шматки. Вони явно порушували Мінські. Але дозволу на вогонь не дали

Уночі ствольною артилерією противника із забудови обстріляли наші позиції. Пряме влучання у бліндаж. Двоє загиблих, 10 поранених і важко контужених. Так, я знаю, що ООС подало про сімох (прес-центр операції Об'єднаних сил повідомив, що поранення дістало восьмеро українських військовослужбовців. – "ГОРДОН"). Але ще трьох із контузіями відвезли в госпіталь.

Цю арту змалювали і на підході, і на позиціях, де вони розгорталися. Дозволу на вогонь не дали. Тричі спостерігали переміщення цих знарядь у зоні ураження. Знали, що вони рано чи пізно нам відпрацюють. Тричі цю батарею могли рознести на шматки. Вони явно порушували Мінські за зоною відведення.

Але із самого верху – заборона на відкриття вогню. Категорична заборона на рівні Києва. Із погрозами всіх кар небесних. Багато хто не знає, що від ствольної артилерії великого калібру в більшості випадків захисту немає. 152 мм розносить бліндажі в три і більше накати, як будиночок із сірників. На "Зеніті", під Донецьком, підземна станція радіолокації, уся в бетоні. Витримала кілька прямих влучань, але тріснула стіна в бункері. Ще кілька влучань – і наслідки можуть бути найсумнішими.

Коли працює ствольна артилерія противника, люди просто сидять у бліндажах і моляться, щоб не було прямого влучання. Пряме влучання – це гарантовані загиблі, поранені й важко контужені. Моляться і чекають, коли у відповідь почне працювати на придушення наша артилерія. Іншого не буває. Ще можна почати працювати по артилерії противника, коли вона переміщується на позиції. Але з Києва заборонили це робити.

От і все. Ось так це працює. Війна – це коли люди стріляють і вбивають. Якщо ми не стріляємо, убивають нас. Але нинішній владі плювати. Там ніхто не служив, не воював, не ховав близьких. Для них війна – це щось віртуальне. Для нас – ні. Крім артилерії, активізувалися снайпери противника. Мабуть, їм уже розповіли, знають, що їм тепер можна все. Відстріл укропів, як у тирі. На спостережні пункти потрібні камери відеоспостереження. Поки це єдина профілактика. Поки армія воює – ми з нею.

Джерело: Роман Донік / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора