Не варто очікувати неможливого. У нас зараз немає ресурсів і сил, щоб хвилею покотитися по всіх окупованих територіях

У Бєлгородській області війни немає. Так, залетіли уламки від того, що робить Росія в Україні. Уночі ті бєлгородці, які так раділи влучанню ракет у трансформатор і знеструмленню Харківської області та самого міста, якось трошки засмутилися. Класичне: "А нас за что?" Закон маятника. Так це працює в житті.

Але треба розуміти, що той же закон маятника працює і для нас. Підйом – спад. Це як у цивільному житті, так і на війні. Радість та ейфорія від звільнення наших міст і сіл зміняється гнівом та розпачем, коли ми бачимо наслідки, яки приніс із собою окупант. Знищені вщент міста, закатовані люди, убиті діти.

А ще треба розуміти, що ворог не розбитий. Так, у боях розбите "угруповання" військ РФ на Слобожанщині. Так, побито та захоплено дуже багато російської техніки. Так, звільнені колосальні території. Але ворог відступив та перегруповується. Крім того, за державним кордоном на території РФ і поблизу Харкова, і під Вовчанськом досі стоять боєздатні підрозділи окупантів у достатньо великій кількості.

Я це все пишу для того, щоб ми не очікували неможливого, щоб усі усвідомлювали, що ми зараз не маємо достатньо ресурсів та сил, щоб хвилею прокотитися по всіх окупованих територіях. Із тими силами та засобами, що були, наші військові вже сотворили чудо. Але, на жаль, ресурси наших вояків не безмежні. Люди, які сплять по дві-три години на добу вже тиждень, потребують відпочинку. Як би не шарашив адреналін, організм втомлюється рано чи пізно. Техніка обслуговування та ремонту. Рано чи пізно наші війська стануть і будуть формувати лінію оборони. Це нормально й невідворотно в даних реаліях. Вони й так зробили неможливе.

Маю дуже велику надію, що нікому з воєначальників, засліплених успіхом та лаврами переможців, не прийде в голову розвивати далі успіх тоді, коли це вже буде неможливим, і виснажувати підрозділи та людей у нуль. До цього таких речей не спостерігалося, але ми живемо в мінливому світі, у якому піддаються емоціям частіше, ніж того хотілося б. У перемоги багато батьків. А між успіхом та поразкою… Закон маятника.

А нам із вами робити своє та готуватися до надскладної зими, у якій лінія фронту буде трошки далі від наших домівок. Але вона поряд. І ця лінія фронту захищає нас від того, що ми побачили й ще побачимо на звільнених від окупантів територіях.

Джерело: Роман Донік / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора