Убивство п'ятирічного хлопчика в Переяславі-Хмельницькому – це історія саботажу, відмазування "своїх" і провалу поліцейської реформи G

31 травня в Переяславі-Хмельницькому двоє поліцейських напідпитку вирішили розважитися й постріляти по бляшанках. Це закінчилося страшною трагедією для родини п'ятирічного Кирила Тлявова. Одна з куль потрапила хлопчику в голову. Через кілька днів боротьби за життя хлопчика стало відомо про його смерть. На сьогоднішній день ми так і не почули від Державного бюро розлідувань (ДБР) публічного звіту про розслідування цього злочину.

І тут ми стаємо свідками іншої жахливої історії – історії саботажу, приховування, відмазування "своїх". Історії провалу поліцейської реформи. Це те, що відбувалося колись у Врадіївці. Так само колись саботували розслідування смертельного "сафарі" Лозинського з його подільниками з правоохоронних органів – прокурором і міліціонером. Так само херсонська поліція намагалася посадити невинуватого, який мав алібі, щоб "повісити" на нього справу вбивства Каті Гандзюк замість пошуків справжніх убивць. Те саме відбувалося в десятках, якщо не сотнях епізодів, не так відомих широкому загалу.

Тож повернімося до того дня, коли відбулося вбивство, коли маленький хлопчик умирав, а поліція нібито шукала вбивць. Кирила приймають у відділенні "швидкої" з відкритою черепно-мозковою травмою (як ми вже знаємо – з кулею в голові) та повідомляють про це поліцію. Після допиту чергового лікаря працівники Нацполіції заявляють, що дитина впала й отримала травму, але точні обставини події ніхто назвати не може. Тут виникає питання до чергового лікаря: як так сталося, що працівник медичного закладу не зміг відрізнити травму від падіння від вогнепального поранення?

Лише через шість годин пораненій дитині роблять рентгенівське дослідження та виявляють у голові хлопчика чужорідне тіло та вхідний отвір у черепі. Шість годин ніхто з медиків не бачив вхідний отвір від кулі в голові маленького хлопчика, який уже помирав. Факт виявлення вогнепального поранення в дитини через цілих шість годин від приїзду до лікарні не викликав у слідчих жодних підозр.

Як сталося, що жоден працівник медичного закладу не побачив вогнепального поранення на голові дитини? Як сталося, що шість годин із моменту жахливого, неприпустимого в цивілізованому світі злочину дитина не отримувала належну допомогу? Як сталося, що шість годин очевидні речі не хотіли бачити. Шість годин справа не розслідувалася. А тепер уявіть, скільки доказів можна знищити за ці самі шість годин.

А тепер перейдімо до доказів. Поблизу місця події знаходять биті бляшанки та гільзи, які лишилися після п'яних забавок поліцейських. Підозрюваних затримують, проте вони відмовляються надавати біологічні зразки для експертиз, що встановили б наявність алкоголю в крові та слідів пороху на руках. Не дають, то й не дають. Судячи з усього, саме такою була реакція слідчих, замість того, щоб звернутися до суду та отримати ухвалу про примусове отримання необхідних для експертиз зразків. Тепер довести в суді стан алкогольного сп'яніння в підозрюваних на момент вчинення злочину майже неможливо, а тому є загроза, що основна обтяжувальна обставина відпаде. Більше того, відсутність змивів рук позбавляє можливості встановити, хто ж з підозрюваних здійснював постріли, тож визначити вбивцю майже неможливо. Зброю, із якої стріляли, досі так і не знайдено. Так ми стаємо свідками розвалу справи.

Некваліфіковані слідчі? Дурість? Халатність? Чи навмисне приховування злочину та доказів? Установлювати має Державне бюро розслідувань. Винні мають бути покарані. І не лише ті, хто скоїв убивство маленького хлопчика, але й ті, хто сподівався, що ця справа "замнеться".

Що ми можемо зробити, щоб слідство не "зам'яло" цю справу, не гальмувало і врешті не поховало, коли все забудеться? Не забудеться. Будемо контролювати і вимагати ретельного слідства й справедливого покарання. Минулого тижня була на особистому прийомі в директора ДБР Романа Труби, адже обидва підозрювані перебувають у СІЗО і час їхнього перебування там обмежений – існує ймовірність, що підозрювані вийдуть на свободу. Тому критично важливим є встановити факти й обставини, які підтверджують вину одного з підозрюваних.

Труба та очільник Нацполіції Князєв приходили на засідання профільного комітету Верховної Ради. Я ставила їм усі ці питання і не отримала жодної конкретної відповіді. Я наполягала на допиті медиків, які не помітили або приховали факт вогнепального поранення п’ятирічного хлопчика. І наполягатиму надалі. Я хочу вже найближчими днями почути відповіді. Я не хочу чути "глибоку стурбованість" від МВС – я хочу чути правду про те, чому затягувалося слідство ще на початковому етапі. Князєв пообіцяв, що дисциплінарна справа з цього приводу буде розслідуватись. Чекаємо звіту. Не забудемо. Не відступимо. Винні мають сісти. Крапка.

P.S. І щодо ексначальника поліції Київської області Дмитра Ценова, який "героїчно" поїхав у зону проведення ООС, що керівництво поліції назвало "покаранням". Пане Князєв, якщо це несвідома прикра помилка – виправте її негайно. Ви ображаєте військових, ветеранів, тих, для кого захист Батьківщини – велика місія і честь, а не "покарання" з отриманням індульгенції та пільг, як для Ценова. Заберіть його, відправте у відставку. Таким особам не місце в Національній поліції.

Джерело: "ГОРДОН"