Де грузини взяли стільки чесних людей? Мені відповіли: нас 4 млн – невже серед нас немає чесних? У цей момент я подумав, що в РФ 144 млн

Я літав до Києва, щоб побачити на власні очі низку речей. Київ – гостинне, доброзичливе місто. Якщо ти там говориш російською, то з тобою розмовлятимуть російською. Якщо хочеш зрозуміти, коли говорять мовою, то ти можеш просто зосередитися й попросити, щоб говорили повільніше. Будь-який росіянин завжди зрозуміє українську мову.

У Києві й Україні фашистів немає. Не слухайте пропаганди. Там живуть абсолютно нормальні, адекватні люди. Це наші брати й наші сусіди. Націоналісти здобули там 1% підтримки – це статистична похибка.

Потрібно сказати, що після приходу до влади більшовики знищили стільки само домонгольських пам'яток, скільки свого часу знищив Батий. У Києві навіть приказка є: "производство кирпича по заветам Ильича". Зрозуміло, що це стосується не тільки Києва.

Побачився я з Михайлом Саакашвілі. Він живе в Києві. Причому дуже скромно. Стає зрозуміло, що людина у своєму житті нічого не вкрала. Інша річ, що в нього є картини грузинських художників, грузинське вино – такий собі шматочок Грузії.

Мені було важливо зрозуміти, чому в Саакашвілі вийшло. Ті, хто бував у Грузії, розуміють, про що я кажу. За його керівництва країна дійсно позбулася корупції. І грузини говорили про це з великою внутрішньою гідністю. Їм сподобалося так жити. Рідко коли зустрінеш, щоб про своїх поліцейських говорили з любов'ю і гордістю: наші поліцейські хабарів не беруть!

Я запитую, як же так вийшло. А мені відповідають: Михайло прибрав усіх старих, усіх хабарників, і набрав молодих, чесних. У мене виникло запитання: а де ж стільки чесних узяли? На що мені відповіли: слухай, нас 4 млн – невже серед нас немає чесних? І в цей момент я подумав, що в РФ 144 млн.

Мені цікаво, як вийшло в інших країн? Свого часу мені випало спілкуватися із президентом Фінляндії. Адже це теж феномен. Як зовсім невелика країна з дуже складними сусідами стала лідером із виробництва лісу, харчових продуктів? Дуже важливий складник – фіни дуже люблять свою країну.

І коли я порівнюю, то намагаюся зрозуміти – чому не виходить у Росії? Можна скільки завгодно розповідати про особливий шлях, про скріпи. Але послухайте, у кожної країни особливий шлях. У кожної країни були війни й катастрофи. Але деякі живуть відкрито, годують пів світу і нікого не бояться, а деякі розповідають про суверенну демократію і скріпи, посилаються на війни. Це історія про поганого танцюриста.

Ми з відомим українським журналістом Дмитром Гордоном записали велике тригодинне інтерв'ю. І в процесі розмови я спробував чітко сформулювати своє ставлення до подій.

Хочу ще сказати кілька слів про справу "Сети". Групу молодих людей засудили до божевільних строків. Коли у Сталіна вже почалася параноя – після 47–48 року – посадили купу молоді, навіть десятикласників. Їх обвинувачували саме в підготовці замаху на Сталіна, створенні терористичних організацій. У всіх холуїв на носі барометр, а на лобі флюгер. І вони абсолютно чітко відчувають замовлення, кон'юнктуру. У цьому випадку вони приносили жертви до ніг вождя.

Зараз ситуація в РФ відверто схожа на ті роки. Це справжні відверті репресії. Справу було відкрито за доносом, а свідчення дістали під тортурами. До речі, низка книжкових магазинів закрилася, тому що їхні співробітники пішли на пікет у справі "Сети". І це дуже красиво.

Джерело: Евгений Ройзман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора