Лавров передбачав повне фіаско з ультиматумами Путіна Заходу, але сперечатися з навіженим диктатором – собі дорожче

Божевільний корабель.

Путінський шантаж НАТО і США очікувано провалився. Це фактично визнав навіть Пєсков, який назвав переговори "невдалими". Від самого початку було очевидно, що російську владу відправлять подалі з її смішними ультиматумами. На що вона сподівалася?

Ті, хто дивується, просто не розуміють, як формується політичний курс Росії. Путін давно неадекватний, живе в замкнутому світі, де неможлива будь-яка критика, спілкується тільки з відданими холуями, від них отримує інформацію. Економіка, соціальні питання, внутрішня політика – йому шалено нудні. Цікавлять його лише підліткові ігри на "світовій шахівниці" у війну, солдатиків, ракети, ультиматуми, переговори та власна безпека, підтримання якої він пов'язує з успіхом у цих іграх.

Путін хоче увійти в історію як найсильніший правитель свого часу, творець третього російського Рейху (після романівського і радянського). Для цього, на його думку, необхідно захопити Україну, завершити приєднання Білорусі, зробити своїми повними сателітами колишні радянські республіки, поставити на коліна Європу.

Путін вважає, що давно б зміг досягти цього, якби не американці, які всіляко перешкоджають реалізації його історичної місії й узагалі точать на нього ножі (так само приблизно інший диктатор-божевільний ставився до євреїв). Періодично в його вільну від гальм голову приходять шалені ідеї, як змусити "підступного американського ворога" відступити. А все холуйське оточення приймає будь-яку його дилетантську ініціативу на ура, аплодує будь-якій дурості й підстрибом біжить її реалізовувати.

(Більшість із них усе чудово розуміє. Проте не показує цього. Адже головне завдання чиновника за диктатури – догодити господареві. Від цього залежить кар'єра і добробут. Тому путінські поплічники бажають за завітами Петра перед лицем начальства "мати вигляд хвацький і придуркуватий").

– Налякаймо Захід нашою потужною надзброєю!

МЗС, міністерство оборони, ФСБ, АП, Пєсков з Ернстом одразу віддають честь. Хтось мультики малює, хтось дезу по західних ЗМІ розкидає, хтось випробування ще радянського ракетного мотлоху проводить.

– Ех, не спрацювало, не злякався "проклятий Захід".

– Нічого, ми в них внутрішньополітичну ситуацію дестабілізуємо, їм тоді не до нас буде.

Знову команда "Усі до зброї!" – від спецслужб до пропагандистів.

Теж не виходить.

– А тоді так. Вони бояться війни, а нам пофіг (у рай потрапимо), давайте їх війною шантажувати. А для початку підведемо війська до українських кордонів.

– Ага, злякалися, заметушилися.

– Гей, Лавров, маю ідею. Напиши їм ультиматум, оформлений як проєкт договору на наших умовах.

Лавров (матюкаючись подумки):

– Геніально, Володимире Володимировичу, так і зробимо.

У МЗС, звісно, передбачали повне фіаско, але сперечатися з навіженим диктатором – собі дорожче. І так у всьому.

Корабель, яким керує божевільний капітан, приречений.

Джерело: Игор Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора