Ніколи в путінському керівництві не було стільки людей, скривджених диктатором. Кадрові рішення становлять для Путіна ризики змови
Фатальна помилка Путіна? Найнебезпечніше для диктатора – плодити у своєму оточенні людей, які зачаїли образу. Такі недобиті "підранки" зазвичай стають головним мотором прихованої фронди і змов. Саме покарані Павлом, а потім пробачені аристократи вбили свого кривдника. Особисто скривджені Хрущовим, але не добиті номенклатурники відіграли велику роль у його поваленні (Микола Ігнатов, наприклад).
Путін раніше тасував кадрову колоду так, щоб усі його ставленики були більш-менш задоволені. Були винятки, але разові й рідкісні. Зараз він уперше болісно перетрусив керівну верхівку. Водночас Путін дуже образив впливові клани: Патрушева, Шойгу, генералів із міністерства оборони на чолі з Герасимовим. Сам Віктор Герасимов на місці, але його обклали новими цивільними керівниками міністерства, які відтискають у генералів фінансові потоки. Також утиснули інтереси Сергія Кирієнка, якого сильно потіснили в адміністрації президента. Володимир Мединський забрав у нього ідеологію та культуру в нове управління з політики у гуманітарній сфері. А путінський улюбленець Олексій Дюмін претендує на частину впливу Владиленовича.
Також постраждали інтереси головного комерційного партнера Шойгу – Геннадія Тимченка. За логікою речей, оптимізація витрат на оборону вдарить і по основному постачальнику військової техніки – Сергієві Чемезову, який напередодні вже плакався, що його підприємства і так працюють на межі рентабельності – не відбирайте, мовляв, у сирітки останнього.
Усе це було б не проблемою для Путіна, якби він по-сталінськи стер скривджених ним бояр у табірний пил. Однак вони не добиті і зберігають позиції у владі. Так він сам створив живильне середовище для боярської фронди.
Смертельно скривджений знущальним призначенням на другорядну посаду Микола Патрушев зберігає позиції в силових структурах, насамперед у ФСБ, у керівництві якої є особисто віддані йому люди. Шойгу, нехай і в ослабленому вигляді, дістав у своє розпорядження Раду безпеки, яка об'єднує найвпливовіших силовиків у країні. Герасимов зберігає основну позицію в міністерстві оборони і може очолити генеральську фронду суто цивільним керівникам, які прийшли туди разом із Бєлоусовим, "штафіркам", яких зневажають військові. Та й лояльність Кирієнка тепер не така очевидна. Він напевно сильно напружився внаслідок останнього переділу впливу в адміністрації президента. А Кирієнко – це кадрова політика, розстановка бюрократів у системі влади по всій країні.
Ніколи в путінському керівництві не було так багато впливових людей, скривджених диктатором. Я не стверджую, що змова неминуча, але певні стратегічні ризики для Путіна нові кадрові рішення, очевидно, становлять.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора