Пропаганда вигадала якийсь День Росії. Дивно, що не 1 квітня

Безпечна для світу (пост) Росія майбутнього. Пропаганда вигадала якийсь День Росії, не зрозуміло лише, чому його святкують не 1 квітня.

А якщо серйозно, то я давно живу в Німеччині. Тут у мене були різні періоди, зокрема й складні. Але я жодного разу навіть на мить не пошкодував, що виїхав із Росії. Звичайно, дуже важливо, що тут я вільний писати й говорити, що думаю. Не менш важливо, що я не відчуваю жодного тиску держави, а мої права захищені. Спочатку я за звичкою сахався від поліцейських машин, але швидко зрозумів, що тут поліцейські не є небезпечними для людей довкола, і треба дуже постаратися, щоб викликати до себе якусь їхню негативну увагу. Нічого, окрім податків, державі від мене не потрібно, вона не намагається мене виховувати й шикувати, не заглядає до мене в ліжко і iPhone, але якщо мені буде по-справжньому погано – допоможе, як допомагає тут безлічі людей.

Однак навіть не це найголовніше. За моїми багаторічними враженнями, тут (а також в інших європейських країнах) загалом люди менш агресивні й менш схильні до насильства, не такі злі, заздрісні й жадібні. Тобто й такі, звісно, є, але відсоток їх у популяції значно менший, ніж у мене на батьківщині.

У Росії я зустрічав безліч прекрасних людей (і дружніх компаній у провінційній юності), але вони завжди були радше білими воронами. Суспільство там атомізоване, люди переважно позбавлені емпатії до тих, кого сприймають як чужих (тобто до всіх, окрім найближчих зв'язків). Саме тому більшість росіян виявляє таку моральну тупість щодо агресії їхньої країни проти України, кривавого терору проти українців.

Звичайно, річ не в якихось генетичних особливостях. Німці ще 80 років тому були зовсім іншими, ніж зараз. Однак завдяки поразці у війні впродовж минулих десятиліть в оточенні демократії й толерантності в Західній Німеччині сформувалося загалом гуманне й миролюбне суспільство.

Гітлер, Сталін, Путін займалися свідомим озвірінням населення. Дорослі, які виховали моє покоління, переважно сформувалися за часів сталінського звірства. А тепер росіян успішно озвірює новий диктатор.

Модно говорити про якусь прекрасну Росію майбутнього, тільки де ті прекрасні росіяни, які здатні її побудувати? Я здуру вже брав участь у такій спробі наприкінці 80-х, гасав із російським триколором, коли він був ще заборонений і за це затримували менти. А потім начебто ми перемогли, але замість демократії європейського зразка, як усі тоді мріяли, настав час неприборканого бандитизму, користолюбства й корупції, який плавно перетік у путінський фашизм.

Я не вірю в якусь прекрасну Росію майбутнього, принаймні в найближчій перспективі. Не треба продавати цей міф наївним європейцям, краще допомагати Україні й спонукати Європу в силовий спосіб (іншого немає) зламати хребет путінській агресії. Тоді країна нашого походження надовго стане безпечною для оточення й припинить погрожувати світові ядерною катастрофою. Це значно важливіша мета, ніж спроба порятунку від рабства народу, більшість якого сама не виявляє бажання від нього рятуватися.

Джерело: Eidmannews / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора