Данилюк був одним із небагатьох міністрів в українському уряді, кого не соромно було показати в пристойній компанії

Мед і дьоготь по-українськи. Антикорупційний суд і екс-міністр фінансів в одному флаконі.

Антикорупційний суд, про який так довго говорили, нарешті ухвалено. Ухвалено закон. Тепер попереду складний процес створення суду, який будуть усіляко саботувати. Зокрема й ті, хто віддав за нього голоси. Віддав не тому, що хотів, а тому, що довелося. Довелося дати занадто багато повноважень міжнародним експертам. Довелося створити ризики, що до наступного суду не вдасться протягнути своїх друзів і кумів, сусідів по Кончі-Заспі. Хоча вони все одно спробують. І голосів набралося аж 315. Аж дивно.

Усе пояснюється просто. Якщо не можна перемогти революцію, то її треба очолити. І тепер вони, звичайно, із дитинства за антикорупційний суд. Як президент і його адміністрація, які ще восени говорили, що ми не Уганда й у нас усі суди мають бути антикорупційними, так і рядові депутати, які ще тиждень тому твердо стояли на суверенітеті. На суверенному праві на корупцію. Як завжди, бабло перемогло зло.

Важіль МВФ усе ще працює, про що непрозоро натякнули кілька днів тому з Державного департаменту. І висока залежність від МВФ не дала змоги пропетляти із цим питанням. Будемо сподіватися, що не дала змоги, бо чи закладено в тексті якісь бомби – ще належить дізнатися. Усе-таки грати з шулером завжди складно.

Але потім сталася стандартна для України історія. Після того, як українським депутатам та іншим товаришам нагадали, де їхнє місце. Після того, як змусили, саме змусили, ухвалити необхідне для країни рішення, їм знадобилася віддушина. І вони зробили капость. Це сталося вже не вперше. Для українських депутатів норма – робити капость після того, як їх, на їхню думку, принизили. Такий собі підлітковий комплекс. Коли проблемного тінейджера б'є вдома авторитарний батько, а він приходить у школу і відривається на першоклашках. Свого часу це буде цікавим кейсом для психологів. Такий собі механізм компенсації.

І як після введення е-декларацій, коли ЄС змусив ухвалити це рішення український парламент, депутати одразу ж садистськи помстилися, увівши е-декларування для громадських активістів. І так само тепер, ухваливши антикорупційний суд, вони звільнили міністра фінансів Данилюка, який також був одним із найактивніших лобістів цього рішення. Звільнили одного з небагатьох міністрів в українському уряді, кого не соромно було показати в пристойній компанії.

Немає більшого компліменту для будь-якого міністра в Україні, ніж критика його депутатами. Це визнання. Визнання, що людина реально займається реформами, а не імітує їх. Реально руйнує усталений порядок, який у нас неправильний, і намагається запустити все правильно. Якщо депутати не критикують міністра – отже, він або на паях, або недопрацьовує. Тому що саме депутати переважно представляють вигодонабувачів від чинної системи в Україні.

І стільком компліментам, скількома обдарували вже екс-міністра Данилюка, може позаздрити навіть Супрун. Від Ляшка до "Регіонів", від Юлі до аморфних мажоритарників. Компліменти лилися і лилися з вуст депутатів. Які, кожен по-своєму, розв'язували свою маленьку психологічну проблему. І знаходили компенсатори. Щоб знову згадати, що це саме вони володарі світу. І ніхто їм не указ. Саме вони королі.

Немає більшого компліменту для міністра в Україні, ніж невдоволення депутата. І це подвійно справедливо для міністра фінансів. Який має бути "містером Ні" в українських реаліях, посилаючи на три букви чергу з мажоритарників. І черга ображалася. І всі ці люди торжествують. Тріумфує Насіров, який десь п'є шампанське, загорнувшись у пледик на літньому майданчику модного ресторану. Торжествують люди, які втратили стабільний і високий дохід після введення автоматичного відшкодування ПДВ.

І десь на Женевському озері торжествує один олігарх, який із цієї нагоди теж напевно вип'є і, може, після цього зателефонує комусь у Києві. Усі ці люди радіють. Навіть журналісти спеціальних передач на "1+1" святкують, відчуваючи свою причетність до відставки, хоч тепер їм і не треба клепати нові фейкові сюжети, що, напевно, позначиться на їхньому заробітку. І навряд чи варто радіти українцям. Яких чекає попереду передвиборчий рік, коли апетити політиків зростають. І які мають одержати компенсацію від діяльності колишніх власників "Привату", що вкрали у всіх нас понад $5 млрд.

І річ не в тім, що новий міністр буде гіршим або податливішим. Може, і не буде. Оксана Маркарова, яка тепер очолить Мінфін, є позитивним персонажем і для МВФ, і для українського бізнесу. Уся річ у сигналі. Який система посилає всім. Виштовхуючи зі своїх лав тих, хто дійсно хоче її змінити. Як вона виштовхнула Айвараса Абромавичуса, як тепер під гигикання депутатів вигнала Данилюка. Як зараз лінчує Лінчевського. Укотре доводячи, що без приходу людей із новими цінностями, масового приходу, нічого не буде. Поки що цінності Майдану лише вивіска, а не принципи.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора