Відкривати справи на попередників – справа нехитра. От коли по чинних приходиш, починається свистопляска, як із НАБУ

Найбожевільніший аргумент, який вигадали у штабі з мочилова НАБУ і тепер озвучують то тут то там, – це фінансова неефективність НАБУ. Що, мовляв, працює орган, а ще нічого не повернув у бюджет. А в цей час прокуратура повернула державі більше ніж $1,5 млрд і скоро ще "Укртелеком" на блюдечку з блакитною облямівкою покладе.

По-перше, це божевілля міряти ефективність антикорупційної служби в грошах. Не даремно ж навіть у меморандумі з МВФ записано табличку з посадками, але ніяк не з фінансовими поверненнями. Тому що важливо не скільки ти повернув або забрав у корупціонера, а скільки потенційного збитку економіці вдалося уникнути від діяльності корупціонерів. Це якась українська інновація, коли не знали, до чого придовбатися, і вирішили до фінансів. А по-друге, це додатковий аргумент на користь антикорупційних судів. Важко щось повернути без судового рішення. А їх у справах НАБУ немає, тому що судова система саботує справи НАБУ. Так що хочете результату від НАБУ, то ухвалюйте закон про антикорупційний суд.

А тепер друга частина марлезонського балету. А саме результативність прокуратури, яка повернула в бюджет гігантські суми. І ще поверне, якщо її не зупинити. По-перше, почнемо з того, що все одно нетто-ефект прокуратури для економіки України негативний. Тому що немає нічого шкідливішого для економіки, немає нічого гіршого для підприємництва в країні, ніж прокурори і СБУшники. І це ні для кого не секрет. А по-друге, така активність прокуратури щодо повернення коштів буде ще дуже дорого коштувати нам усім.

Почнемо з грошей Януковича. Ніхто не сперечається, що Янукович украв багато грошей, і частину з них навіть залишив у державних банках. І ці кошти було заморожено. Тобто Янукович їх забрати не міг. Зате ними чудово користувався уряд. Державні банки за ці кошти купували державні облігації, номіновані у валюті. Тобто гроші де-факто вже були в користуванні уряду. Просто проходили як державний борг, але суті це не змінює. Адже це був той борг, який ніколи не треба було б погашати. Просто постійно продовжуючи його. А потім прийшла прокуратура і напівпопулістським рішенням повернула гроші в казну. Які відразу витратили. Проїли, простіше кажучи. А могли б, наприклад, розпорядитися з користю. Погасити частину держборгу. Але це інша історія.

Те, як держава руками прокуратури їх повернула, створює нам потенційно величезну проблему. Адже це було зроблено рішенням суду Краматорська у справі якогось бомжа. І судячи з усього, справа була шита такими білими нитками, що її відразу сховали з очей геть. Засекретили. Щоб ніхто не здогадався про юридичного генія генерального прокурора. Що буде далі? Очевидно, що власники цих грошей підуть до суду. І це буде не Янукович, а натовп попандополусів, які були номінальними власниками цих коштів.

Вони програють усі в Україні, без питань. А потім підуть у ЄСПЛ. Це буде не сьогодні і не завтра. Але там у них будуть усі підстави виграти. Тому що бомж, який зізнався у всьому і все підписав, не мав жодного стосунку до грошей Януковича. Не самого Януковича і не Курченка спіймала прокуратура. А значить, в європейському суді легко виграють усі ці попандополуси. І що далі? А далі країна Україна повинна буде повернути $1,5 млрд. Але вже не в "Ощадбанк", де їх можна було заморозити, а на рахунок, який вкажуть попандополуси. Мінус 1,5 млрд для країни. Хороший результат. Але це буде потім. Не зараз. І люди, з яких можна буде запитати, уже давно втечуть у теплі краї.

А ще недовго, і держава стане ще біднішою. Якщо прокуратура поверне "Укртелеком". І якщо повернення грошей Януковича тим методом, яким його було здійснено, має вигляд банальної непрофесійної дурості, то повернення в державну власність "Укртелекому" – чистої води шкідництво в особливо великих розмірах і корупція. Тому що повертати тим же попандополусам доведеться в євро, а значить, навіть у рази дорожче, ніж під час приватизації.

Держава, здається, буде повинна виплатити €1,3 млрд. А сам цей актив зараз належить Ахметову і зовсім йому не потрібен. Це невдала покупка, від якої Ахметов позбавиться з великою радістю. І доставити йому таку радість – це вже корупція. До того ж із приватизацією державної власності справи йдуть зовсім погано. І ми повісимо собі на шию ще один держактив як годівницю для корупціонерів.

Ось такий фінансовий результат діяльності прокуратури. В особливо великих розмірах. А якщо прокуратурі раптом захочеться порівнювати інші "досягнення", то дуже просимо показати список високих чиновників та їхніх родичів із чинної влади, яких прокуратура колись затримувала. Тому що відкривати справи на попередників – справа нехитра. От коли по чинних приходиш, починається свистопляска, як із НАБУ.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора