Держава не обліковує купу сірих бізнесів. Тому ТЦК приходить до тих, хто працює в білу, тому людей затримують на вулиці, застосовуючи методи "бусіка" і поліцейських рейдів

У мережі з’явилися дописи від представників українського бізнесу про те, як погано на діяльність цього бізнесу впливає мобілізація. Причому мова йде навіть не про великі заводи, а про файні ресторани, якість сервісу в яких може впасти.

Хм. Чи є мобілізація проблемою для бізнесу? Та звісно. Для бізнесу брак робочої сили є ключовою проблемою, поряд із безпекою. Значно випереджаючи наше улюблене верховенство права, а точніше його відсутність, і корупцію. Це проблема була актуальна навіть до повномасштабного вторгнення. Депопуляція і брак робочої сили значно посилилася під час війни. І, звісно, буде проблемою після. Тому вже зараз варто розробляти стратегію по залученню мігрантів.

Але ключове питання – і що? Який варіант може запропонувати бізнес? Причому той бізнес, який не може претендувати на економічне бронювання і навряд чи як представник сфери послуг платить багато податків. Отже, яка альтернатива мобілізації? Капітуляція?

Що можна зробити, щоб вирішити ключову проблему браку робочої сили – брак людей в армії? Якщо хтось знає альтернативні методи вирішення, то нехай скаже. Бо досі в історії людства ніхто не вигадав нічого кращого за мобілізацію. Причому мобілізацію примусову, бо добровольці закінчилися. Вони завжди закінчуються раніше, ніж війна.

І навіть якщо ви думаєте, що українській владі давно час піти на перемовини, це не відміняє мобілізації. Бо за стіл перемовин можна сідати тільки із сильною позицією. І Путін, якщо буде бачити, що в українській армії нікого немає, навряд чи навіть подумає домовлятися. Тому перемовини не відміняють мобілізацію.

Чи є мобілізація справді проблемою для бізнесу? Звісно, є. Але. Є одне але. Зараз в Україні на ринку праці, за оцінками, залучені приблизно 13–14 млн людей. А держава має мобілізувати цього року від сили 300 тис. людей. Якщо ми візьмемо в руки калькулятор, то побачимо, що це складає 2–3% від наявної робочої сили. Так, це при наявності на ринку браку робочої сили вже сьогодні. Але чи можна драматично заламувати руки й казати, що точно не буде кому працювати в економіці при випаданні 2–3% робочої сили? Навряд чи.

За нашими оцінками, мобілізація вдарить по економіці. І призведе до зменшення приросту ВВП цього року. Замість зростання, наприклад у 4,5% ми отримаємо зростання у 4%. Зростання економіки під час війни. Не варто, напевно, згадувати, що буде з економікою без армії? Не варто нагадувати, що сталося з ВВП Маріуполя? І не варто згадувати, що поточна ситуація є просто економічним дивом, коли під час війни найбільша загроза для деяких видів бізнесу – погіршення якості послуг, коли доведеться опуститися до середньоєвропейського рівня. Не до продуктових карток. Не до інфляції в 1000%. А до більш довгого очікування кави лате на кокосовому молоці.

Проблемою є не так мобілізація, як жахлива комунікація мобілізації. Що почалося ще з грудня минулого року. І залишиться на совісті політиків. Дійсно, щоб мобілізувати 300 тис., налякали кілька мільйонів. Що уникають виходити з дому і не хочуть офіційно влаштовуватися на роботу.

Тобто піар-ефект від мобілізації для бізнесу набагато страшніший за реальний ефект. І це треба розуміти.

Чи можна було робити інакше? Комунікацію – так. Саму мобілізацію – навряд чи. Адже всі ці історії з бусами, з тим, що людей затримують на вулиці – це відповідь на слабку інституційну спроможність держави. Держави, яка не знає, скільки громадян і де вона може їх знайти. Держави, що не обліковує купу бізнесів, де люди працюють у сіру. І цього не змінити прямо зараз, під час війни. А приходити тільки до білого бізнесу було б якраз несправедливо. Хоч і найпростіше. Та й білий бізнес страждає найбільше, бо йому треба наймати людей офіційно, відразу "засвічуючи" їх у відповідних органах. І також зрозуміло, коли той самий ТЦК намагається йти по шляху найменшого спротиву і йде до того самого білого бізнесу частіше, ніж шукає людей, що ніде не світяться. Тим більше, що суспільство якраз більш болюче реагує на те, коли ТЦК працює з людьми із сірої зони, застосовуючи методи "бусіка" і поліцейських рейдів.

Але держава є такою, якою є. З усіма вадами. Це наша держава. Її слабкості – це наші слабкості. І альтернативою є тільки путінська окупація, що буде для бізнесу набагато шкідливішим явищем, ніж мобілізація.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора