ХАМАС не бреше. Вони досягнули своїх цілей. Вони виграли цей раунд. Радіє Китай. Радіє Іран. Радіє Путін. Вісь зла святкує

Вісь зла виграла цей раунд.

ХАМАС не бреше. Вони досягнули своїх цілей. Вони виграли цей раунд. І з кожним ударом Ізраїлю вони виграють іще більше.

Ізраїль потрапив у пастку. Ізраїль програв цей раунд. Програв ЄС. Програли США. Виграли в ХАМАС, Тегерані, Пекіні й Москві.

Яка мета теракту? Не сам теракт, а реакція на нього. Метою ХАМАС було викликати таку емоційну реакцію Ізраїлю, щоб у нього не залишилося іншого виходу, окрім радикальних дій у відповідь.

Жорстокість тут – не тільки риса терористів, вона й інструмент. І Ізраїль робить те, що хотів побачити ХАМАС. Ізраїль мститься. Ізраїль реагує емоційно. І ХАМАС радіє. І радіють його спонсори.

Яка мета атаки ХАМАС? ХАМАС хотів добитися крові в секторі Гази. І кров ізраїльтян була лише методом досягнення цілі.

Вони хотіли крові мешканців сектору Гази. Тому що ця кров унеможливлює угоду між Саудівською Аравією й Ізраїлем, яка б мала стати проривом у справі миру на Близькому Сході. Яка могла б забезпечити реалізацію шляху Індія – Близький Схід – Європа, завдавши удару по позиціях Китаю.

Угода точно вже зірвана. І в найближчі роки до неї неможливо буде повернутися. Парадокс у тому, що всі все розуміють. Саудівська Аравія розуміє, що ХАМАС хотів крові в секторі Гази, щоб зірвати угоду. Розуміє, що цей удар по них завдає Іран руками своїх посіпак.

Розуміє, але не може діяти інакше. Ізраїль розуміє. Розуміють США. Усі все розуміють. Але виправити вже нічого не можуть.

Ізраїль не може зупинитися. Бо громадяни Ізраїлю хочуть крові й помсти. Саудівська Аравія не може не реагувати на дії Ізраїлю, бо піддані не зрозуміють свого принца. Вони – заручники ненависті, яку десятиліттями плекали проти євреїв, так само як Ізраїль є заручником свого бажання помсти.

І США вже нічого не можуть зробити. Усе розуміють і можуть лише намагатися мінімізувати збитки.

Радіє Китай. Радіє Іран. Радіє Путін. Усі вони покладають відповідальність на Ізраїль, займаючи однакову позицію й заграючи з лівими на Заході, які також звикли повторювати методички ще часів Комінтерну (нічого нового, це все було вже багато разів) про ізраїльську воєнщину та страждаючих дітей палестинців. Хоча саме вони більше за всіх радіють крові, що проллється в секторі Гази.

Радіє й Ердоган. Бо шлях з Індії мав би оминути Туреччину. І так само повторює наративи про вину Ізраїлю в ескалації.

Мовчить Індія. Бо нічого не може вдіяти. Бо все розіграли без неї. І хіба що більше російських нафтодоларів тепер застрягне в рупіях.

Головне в теракті – не сам теракт, а відповідь на нього. Атаки 11 вересня у США довгостроково послабили Америку саме тому, що Вашингтон ув'язався у дві війни, Афганістан та Ірак. Дозволивши себе спровокувати.

Ізраїль довгостроково послаблює себе, навіть знищуючи інфраструктуру ХАМАС у секторі Гази. Бо тут питання тільки часу, який знадобиться, щоб знову вирити ці тунелі. Бажаючих стати під прапор ХАМАС буде більше. Бо також помста. Помста за кров, яку спровокував сам ХАМАС. А провідники ХАМАС сидять поки в безпеці, провокуючи кров звідти, де не може пролитися їхня.

Ось так працює бізнес на крові.

Яка мораль? А ніякої. Тільки факти. Західна цивілізація програла цей раунд. Вісь зла святкує. І ми можемо лише сподіватися, що ця поразка – не у фінальній битві, а у проміжній – змусить когось у Вашингтоні протверезіти та згадати, що історія не скінчилася і фінальну крапку можуть поставити не вони. І війна Росії проти України є частиною цієї битви, і треба покарати вісь зла.

Вісь зла, яка сьогодні святкує…

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора