Не слід переживати, що Сі Цзіньпін не дзвонить до Зеленського. Тільки час витрачати. Від візиту Орландо Блума і то більше користі

Зеленський кличе Сі. Чи кликав. А Сі не їде. І навіть не дзвонить. Чому?

По-перше, тому що Китай нам не друг. Китай у протистоянні зі США цінує Росію як свого політичного союзника і цінний сировинний придаток. А тому не буде демонструвати підтримку Україні. Росія каже, що в Україні воює із колективним Заходом. А Китай протистоїть йому в реальності. Принаймні США. А саме США найбільше допомагають нам у протистоянні з Росією.

По-друге, тому що з Китаєм магія Зеленського не працює. Зеленський говорить не з політиками. Зеленський добре заходить суспільству. Він дуже популярний на Заході. І завдяки тому, що він є відображенням героїчного образу українського народу. Він є уособленням українства для середньостатистичного німця чи канадця. Але також тому, що він відповідає запиту на контрелітність, який зараз дуже поширений на Заході через зростання нерівності, економічної нерівності, яку фіксують останні десятиліття.

І саме через підтримку суспільства у політиків уже немає вибору. Бо політики роблять те, чого хоче суспільство. А у Китаї у суспільства немає вибору. Що скаже товариш Сі, те й буде. Суспільство робить те, що хоче диктатор.

Тому навіть якби Сі приїхав, подзвонив, вийшов на зв'язок по Zoom або прислав смс – це б нічого не змінило. Та сама проблема і з Індією, до речі. Де останні роки активно йде автократизація країни, і Моді перетворюється на авторитарного керівника, який закриває незалежну пресу, садить у в'язницю свого найближчого противника, а найбільшим олігархом стає його дружбан. Наближаючи країну до індійського варіанта фашизму, про що зараз б'є на сполох західна преса.

Тому Китай та Індія нам не друзі. Як держави. Бо наша війна з Росією – це війна за цінності. І ми не отримаємо підтримку від тих урядів, які сповідують зовсім інші цінності. Або не сповідують жодних.

Вони не можуть стати прямо на бік Росії. Бо їм потрібні ринки Європи та США. І вони знають, що цього їм не подарують західні уряди, бо такого не пробачать західні суспільства. Але вони будуть намагатися співпрацювати з Росією, щоб максимізувати свій прибуток. Бо для диктаторів, як і для депутатів ОПЗЖ, усіх цих міцних господарників, ніколи не буває цінностей, а є інтереси. Власні інтереси. Тому всі ці шуфричі та суркіси завжди так легко знаходили спільну мову між собою в українському парламенті. Бо ніякі ідеологічні "дурниці" їм не ставали заваді.

А візит чи підтримка України в інший спосіб цим інтересам заважає. Бо важче буде отримати вигоду від слабкої Росії. Важко буде отримувати сировину зі знижками звідти. Не кажучи вже про те, що інша позиція дозволяє як Індії, так і Китаю претендувати на роль лідерів іншого світу. Глобального Півдня. Світу ображених країн, де рівень життя нижчий, ніж на колективному Заході. Але де цей рівень життя та економічна міць значно зросли за останні 40–50 років, і вони хочуть зайняти більшу роль у світі. Парадокс полягає в тому, що рівень життя Глобального Півдня різко зріс завдяки глобалізації, яку впроваджували та забезпечували США. Що не заважає більшості на цьому Глобальному Півдні США не любити. А значить, і не підтримувати тих, кого підтримує США. Тобто нас.

Тому не слід переживати, що Сі не дзвонить. Від цього дзвінка користі не було б ніякої. Тільки час витрачати. Від візиту Орландо Блума і то більше користі.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора