Відчайдушний, загнаний у кут щур здатний на все. Але спроба переграти "зернову угоду" – свідчення слабкості Путіна

Путін відновлює зерновий шантаж? Балаклія, Херсон, збільшення фінансової допомоги для України, збільшення постачання озброєнь, нафтові санкції, обмеження віз для росіян.

Цілий набір чинників, який погіршує настрій у кремлівському бункері. І з якими Путін нічого не може вдіяти. І ось у безсилій злості бункерний дід знайшов, як він може зіпсувати настрій Україні та союзникам. Задовольнивши своє его епічним роликом "Газпрому" про те, що Європа замерзне взимку (і викликавши цим гомеричний регіт у самій Європі та місті Красноярськ, який ілюстрував європейське зимове пекло своїм звичним щорічним пеклом), Путін знову перейшов до зернового шантажу. "Зернова угода", яку він змушений був підписати під тиском, успішно працює. Україна збільшує обсяги експорту. Це привело до зниження цін на світовому ринку (зник, зокрема, спекулятивний складник), і приводить до стабільного притоку валюти в Україну у великих обсягах.

Путін намагатиметься відкотити назад "зернову угоду". Путін заявив, що має обговорити з Ердоганом питання обмежень постачання агропродукції з України, адже зерно йде не лише найбіднішим країнам Африки, а й у ЄС.

По-перше, треба, щоб хтось нарешті пояснив Путіну, як працюють світові ринки. І якщо зерна на них стає менше, то ціни зростають, і від цього завжди втрачають найбідніші. Бо багаті просто куплять в іншому місці. А ось бідні не зможуть.

А по-друге, як не дивно, Путін однаково збрехав. Він заявив, що лише два з 80 суден із продовольством з України вирушили до найбідніших країн, все інше – у Європу. Але це абсолютна фігня. Україна справді постачає 37% від свого експорту через порти в ЄС. Переважно це Іспанія й Португалія. Традиційні ринки збуту для українських зернових. Адже у тих краях бракує своїх зернових для забезпечення свого тваринництва. Це було до війни. Це є й зараз. Але, як ми розуміємо, 37% – це не те саме, що 78 суден із 80. Або Путіну треба пояснювати не лише, як працюють світові ринки, а й математику для першого класу.

Але логіка Путіна не працює саме через те, що Іспанія завжди знайде собі зерно на ринку. Купить дорожче, але купить. У разі чого, субсидії від багатого ЄС допоможуть. Як і заплатити за дорогу комуналку, якою так лякають росіяни звичайних європейців. А ось африканські країни відчують зростання цін і конкуренцію з боку Іспанії й постраждають.

І найцікавіше. Путін біситься. І хоче зробити капость. Якось відповісти і ЄС, і Україні. Тому що змушений відступати на всіх фронтах. І на Херсонщині. І у своїх нафтогазових доходах. Але ж і раніше він не був гуманістом. І на угоду погодився не тому, що так хотів допомогти африканським дітям. А тому, що Китай і Ко оголосили йому догану.

Що змінилося сьогодні? У Путіна зменшилися можливості впливати. Він ослаб фінансово і з військової точки зору. Тому хоче використати зерновий шантаж. Але чи змінилися чинники, які змусили Путіна підписати невигідну йому "зернову угоду"? Навряд чи. А отже, вони ж заважатимуть йому її переграти. Чи можемо ми прогнозувати ситуацію? Важко. Відчайдушний, загнаний у кут щур здатний на все. Але ми точно можемо сказати, що спроба переграти "зернову угоду" є свідченням слабкості Путіна. Хоча, звісно, приводу для паніки у Кремлі немає і бути не може...

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає виключно думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достеменність матеріалів у цьому розділі.