Уперше за 20 років в Україні відбувся відтік прямих інвестицій. Конференції в Zoom виявилися не найкращою атмосферою для інвестування в далекі країни

Інвестицій більше немає?

Караул! Рятуйте! Допоможіть! Усе пропало!

Приблизно такі крики ми чуємо останніми днями у зв'язку з опублікуванням статистики за 2020 рік. Адже – о, сюрприз! – виявилося, що в Україні відбувся чистий відтік інвестицій. Тобто прямі інвестиції зіграли в мінус. Уперше за 20 років. І тепер час посипати голову попелом і терміново робити із цієї однієї цифри якісь висновки.

Що сталося в Україні 2020 року, що в нас відбувся відтік прямих інвестицій? Нічого. Насправді інвестиційний клімат в Україні не змінився. Як і раніше, для інвесторів найбільшою проблемою є судова система, а саме відсутність верховенства права. Як і раніше, основним шлагбаумом на шляху грошей в Україну керують український суддя і український сбушник. Судова реформа, справжня судова реформа, залишається тільки у мріях. Програму з МВФ саботують. Нічого нового. Усе як завжди.

Чому ж інвестиції зіграли в мінус? Банально, але просто. Коронавірус. Пандемія. Яка призвела до карантину в усьому світі. Який спричинив найбільшу економічну кризу останніх десятиліть. Світова економіка впала. А бізнес просто не міг нікуди їздити. Сидів удома. Проводив конференц-дзвінки в Zoom. А це не найкраща атмосфера для здійснення прямих інвестицій у далекі країни. Прямо скажемо, найгірша атмосфера. А ось вивести додому дивіденди в такій ситуації нікому не завадить. Ось і результат.

Чому ж такий поганий результат, найгірший за 20 років? Адже навіть 2008 року такого не було, запитаєте ви. Річ у тім, що поточна криза минула для України м'якше, ніж 2008 року, але для всієї світової економіки – навпаки, жорсткіше. Тоді, у 2008–2009 роках світова економіка продовжила зростання. А в Україні падіння було в рази більшим. Але це падіння сталося наприкінці 2008 року. У вересні. А до цього у світі панувало щасливе життя і настрій, як на ринку біткоіна зараз. Тому протягом першого півріччя 2008 року інвестиції в Україну продовжували надходити. Потім стався обвал, але у другому півріччі 2009 року знову все вже відновилося, окрім фінансового сектору, і інвестиції знову з'явилися.

Цього разу все було інакше. Україна втратила всього 4% від ВВП, незважаючи на прогнози березня минулого року, які малювали втрати до 10%. А ось весь світ просів набагато сильніше, і йому, світові, і всім бізнесам зокрема було не до інвестицій. Окрім IТ. Зараз ми бачимо просто божевільний кадровий голод в IТ-секторі в Україні. Попит на айтішників божевільний. Вакансій море. І експорт IТ-послуг зростає, як на дріжджах. Але ось така особливість IТ-сектору, що тут треба просто зняти офіс, жодних інвестицій робити не треба. І навіть якщо іноземні контори відкривають офіси і наймають українських IТ-шників, а вони це роблять, то у статистиці щодо інвестицій це не відображено.

І ще одна особливість інвестицій "до Майдану". Велика частина з них була з Кіпру. Гроші виводили через українські банки на Кіпр, а потім просто повертали. Після реформи банківської системи більшість каналів виведення грошей закрили. І раптом упали інвестиції з Кіпру. Парадокс, чи не так?

Чи означає це, що з іноземними інвестиціями все гаразд? Звісно, ні. В Україні постійний брак інвестицій. Прямих іноземних інвестицій. Їх історично просто критично мало. Чи залишається проблема? Звісно. Інвестицій в українську економіку катастрофічно мало. А відсутність верховенства права призводить до того, що й українські олігархи активно виводять дивіденди із країни.

Що для цього треба робити? Та сама судова реформа. І усунення силовиків від економіки. Це як необхідна умова. Чи буде вона достатньою? Для поліпшення інвестиційного клімату – уже так. Для різкого зростання інвестицій в економіку – можливо, й ні, поки в нас такий високий рівень бюрократії, регулювання і радянська система трудових відносин. Тобто не буде в української економіки конкурентних переваг до того моменту, доки ми не лібералізуємо максимально умови діяльності в Україні. Але передусім необхідно створити необхідні умови, без яких гроші просто не прийдуть.

І розчулює, що найбільше перейнялися втратою інвестицій у групі "посіпаки Коломойського". Дубінський носиться із цією статистикою як дурень із писаною торбою. Цікаво. Тобто спочатку ти закликаєш оголосити дефолт і не платити за боргами, а отже, кинути всіх і створити економічну кризу. Спочатку ти атакуєш незалежний Нацбанк, який для всіх у світі є індикатором адекватності економічної політики, а отже, надійності інвестицій. А потім раптом дивуєшся, що інвестиції не надходять. Дійсно, що ж може налякати інвесторів...

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора