Бац – Трамп забув про Україну і на Гренландію йде війною. Наступного разу дадуть світло – буде третя світова

Раніше найприємніший звук був – "тринь" від банку. Коли на рахунок приходить гонорар або зарплата. Зараз дике захоплення викликає писк витяжки, вона в мене першою повідомляє – дали електрику!

І ти біжиш, як божевільний із криками "свіііітло", до розетки, пралки, комп'ютера. До того ж до всього водночас. Я особисто відразу вмикаю новини. Таке відчуття, що поки ти шість годин сидів у пітьмі й холоді – світ змінився. І точно цього року це відчуття ще жодного разу не підводило.

Темно, темно, темно – бац Трамп забув про Україну, Іран і Мадуро, погрожує Макрону митами на вино, а на Гренландію (вона ж "Ісландія", вона ж "шматок льоду") упевнено зібрався йти війною.

І в чергову хвилю блекауту ти провалюєшся з розумінням, що світовий порядок котиться у прірву і наступного разу, коли в твоєму мікрорайоні дадуть світло – третя світова буде в розпалі.

А потім темно, темно, темно – бац Марк Карні виголошує промову для європейців, яка тебе неймовірно надихає і буквально переконує в тому, що завтра транслюватимуть Кремль, який гарно горить.

Чекаємо.

І поки є світло, я дуже швидко, захлинаючись, розповім, як тут у нас, у Незламному.

Холод трохи відпустив, удень на вулиці мінус сім-вісім. Стерпно.

Інфраструктуру в Харкові, від якої залежить уся енергетика, розбито на 80% – це мені розповів друг, він керує рятувальним загоном і буває на "летючках" із посадовцями.

Електрику (а з нею світло, воду, інтернет, ліфти, світлофори, вуличне освітлення) вимикають щодня, але не системно. У якийсь день у нас не було нічого 12 годин, у якийсь – шість. У якийсь день було світло, але не було тепла й води. У якийсь – навпаки.

Не скажу, що бачила тут "картинки", як у столиці – сніг і лід у квартирі (жах, співчуваю дуже), але однаково холодно.

У мене рибки в акваріумі завмирають – просто не плавають, а стоять як піранії. І дивляться з докором. Кирюша перетворюється на кулю, широко розставляє пір'я і сидить надувшись, мовчки. Коли температура у квартирі +16 °C і нижче, я ношу її за пазухою. Цим фактом дуже незадоволений доберман. Ревнує.

Усе працює. Магазини, кафе, банки, аптеки, перукарні, театри (!). Усі на генераторах. Гуркіт стоїть жахливий, заглушує російські Shahed. Вони летять постійно.

Великі закупи в супермаркетах тепер роблять лише жителі нижніх поверхів. Ми, нещасні любителі гарних краєвидів із вікна, тепер носимо додому хліб і яйця по черзі.

Звісно, я сміюся, а що, плакати? Не дочекаються. Я, до речі, жодного разу не чула від знайомих настрою розпачу чи нотки безвиході. Максимум – щире нерозуміння: навіщо? Який сенс морити українців холодом? Здається, уже навіть тупому любителю пукіна зрозуміло – ми не здамося. Не благатимемо про помилування, не вийдемо на площу з вимогою про капітуляцію.

Навпаки, будь-які негаразди роблять нас сильнішими й об'єднують. Ми тепер частіше ходимо одне до одного в гості. Ну, там, голову помити, зарядити телефон.

Усе буде добре. ЗСУ – боги. Енергетики – профі. Скоро весна.

П.С. На фото Кирюша радіє тому, що дали світло і вона вийшла з ув'язнення моєї кофти.

Джерело: Анна Гин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора