У Харкові у приятеля вчора на очах згорів автомобіль. Пише: "Дякую, що грошима" – і смайлик малює. Місто – залізобетон

[Учора] вранці телефонує Мариша.

– Біля Денькиного будинку приліт! Він живий, але залишився без жодного вікна. Холодно, що робити?

Набираю Нату. Скоромовкою розповідаю про Деню, питаю, чи зможуть її хлопці закрити вікна ДСП. Вона у слухавку:

– Анько, до брата прилетіло. Живі. Їду туди.

Думаю, що там поруч Уляна сама. Подруга дочки.

Набираю. Слава богу, дівчинка бере слухавку після першого гудка.

– Улечко, дитинко, як ти?

– Усе нормально, тітко Аню, вікна вибило, хвіст ракети у дворі стирчить, але ми цілі!

У приятеля на очах згорів автомобіль. Пише: "Дякую, що грошима" – і смайлик малює.

Місто – залізобетон.

Харків, 2 січня, ранок – шість ракетних ударів по місту, 52 людини поранено, сотні людей залишилися без дому.

У Києві схожий Армагеддон.

Люди. Просто з людяності. Перестаньте постити веселощі біля ялинки. Не назавжди, ні, хоча б поки не розберуть завалів.

Джерело: Анна Гин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора