Катастрофа на ЗАЕС накриє більше територій, ніж Чорнобиль або Фукусіма – на цьому побудовано шантаж Кремля. Але підкорятися йому не можна в жодному разі
19 серпня.
Хай що відбуватиметься, а ця дата з історії Росії, та й світу ніколи не зникне. Тоді ранок розбудив жахом імовірності повернення "в'язниці народів", яка щойно розпочала змінюватися, до своєї вікової сутності. На щастя, через старість, кволість, нездатність, зокрема й можливий алкоголізм, руки в охочих повторити тремтіли.
Сьогодні теж 19 серпня... Але час та й ситуація сильно змінилися. Руки тепер не тремтять, щоправда, через сірість, безкультурність, та напевне й божевілля бажання світового панування сучасні учасники пресконференцій і звернень значно менш людяні, ніж їхні попередники, та й кров'ю вже не забризкані, а у буквальному сенсі залиті по саму маківку. На тлі злочинів, які скоюють РФ або її найманці в Україні майже щодня з 24 лютого, злочини в Алма-Аті, Сумгаїті, Баку, Вільнюсі, Ризі, Тбілісі, Москві та Грозному здаються незначними... Хоча, зрозуміло, незначних жертв не буває! У цих містах, та й в умах і серцях нормальних, а не зомбованих російською пропагандою людей пам'ять про них завжди жива.
Проте годі ремінісценцій. Ще раз – ситуація 24 лютого змінила все кардинально. Загроза нависла не над окремим містом чи народом, загроза нависла практично над усім світом.
Кремлівська сірість дедалі глибше занурює світ в усвідомлення загрозливого рівняння "червона кнопка – Чорнобиль – Запорізька АЕС..." Так, поки це більше схоже на грубий шантаж, але хто може з упевненістю стверджувати, що колектив сірості, який збожеволів від поразок і невдач своїх дій і зарвався від крові та злочинів, не наважиться повторити відому формулу 30 квітня 1945 року: "...якщо вони не спромоглися оцінити велич моїх задумів, то нехай загинуть разом зі мною!"? Думаю, це питання, на яке 100-відсоткової позитивної, гарантовано правильної відповіді просто немає.
Червона кнопка і все, що накопичили для знищення життя за часи СРСР і, можливо, виробили протягом останніх 20 років, – це один аспект проблеми. Чорнобиль під час вивчення фахівцями його потенційної загрози здався дуже незначним. Ураження під час його руйнування практично накриє давно уражені прилеглі області та серйозної зміни у становищі сторін у війні та реакції світової спільноти спричинити не може. Саме тому його з легкістю покинули.
Запорізька АЕС – третій пункт рівняння шантажу та ймовірного застосування – потребує ретельнішого аналізу, до того ж саме сьогодні, 19 серпня, він найактуальніший. Про всяк випадок нагадаю, з моменту введення в Україні 6-го енергоблока у 1996 році Запорізька АЕС є найбільшою за потужністю у Європі та третьою у світі! Два її енергоблоки наразі у системі єдиного енергопостачання Європи. На сьогодні жоден енергоблок РФ у цій системі не бере участі і до забезпечення енергією Європи його не залучено. Це стосується й енергосистем, і енергопостачання окупованих РФ територій. Проєкт станції та її захищеність від зовнішніх уражень відповідають усім світовим стандартам безпеки. Робота з управління станцією і зараз повністю в руках українських фахівців, хоча на станцію регулярно привозять фахівців із РФ, але оскільки вони саме фахівці, а не "мистецтвознавці у мундирах", то у процес управління вони категорично не втручаються. Станція й надалі працює і постачає енергію і в Україну, і у Європу!
Система постачання відбувається двома лініями. Обидві під'єднано до єдиної європейської системи енергопостачання. Саме безпека цих ліній є головною загрозою. Вона зумовлена, природно, і тим, що довжина цих ліній значна, і це підвищує їхню вразливість у період розв'язаної війни. Одна лінія потужністю 750 кВт живить Європу, другу потужністю 330 кВт із напрямком у бік Каховки більше спрямовано на забезпечення власних потреб України. Зрозуміло, обидві лінії також живлять й енергоблоки, які відповідають за безпеку самої Запорізької АЕС. У разі, якщо по цих лініях завдадуть одночасного удару й енергопостачання буде перервано, гарантувати безпеку функціонування енергоблоків АЕС внутрішніми резервними аварійними генераторами буде можливо лише протягом 48 годин! Далі розвиток подій може набути непередбачуваного катастрофічного сценарію. Наслідки можуть із лишком перекрити катастрофу на "Фукусімі".
Звісно, багато що залежатиме від рози вітрів, які часом дмуть у напрямку північного сходу, але часом і в бік заходу! У разі такого розвитку ситуації небезпека набагато перевершить бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Звісно, ядерний гриб не виростатиме. І руйнівна хвиля не перетворить все навколишнє на попіл і шлак, але ядерна хмара буде значно більшою і головне – діятиме значно довше, а відповідно, і накрити зможе набагато більше території, ніж ядерне бомбардування кінця Другої світової війни, що стало причиною масових трагедій, Чорнобильська катастрофа або вже згадана мною "Фукусіма". Саме на цій ситуації побудовано шантаж, який здійснюють із Кремля!
Кремль пропонує, хоче домогтися шантажем "про всяк випадок" під'єднання Запорізької АЕС до лінії з окупованого Криму Джанкой – Каховка. Однак якщо під тиском на Україну такий варіант можуть прийняти, це якраз відкриє РФ шлях до підриву енергопостачання Європи або, точніше, до можливості прибрати до своїх рук механізм постачання, як це багато років відбувалося із системою газопроводів і газопостачання. До цієї ситуації необхідно додати, що два тижні тому на територію Запорізької АЕС завезли вантажівки з боєприпасами, які, зрозуміло, без жодних проблем підірвуть у будь-який зручний момент. Вантажівки та ящики з боєприпасами охороняють "ввічливі зелені чоловічки у камуфляжі".
Показових ракетних ударів завдано поки по кисневій станції, що забезпечує станцію, і по прохідній. Ударів завдали показово й обережно, що зайвий раз доводить, хто їх здійснював і координував, просто з території станції. Підозрювати владу України в тому, що вона причетна до цих обстрілів, – те саме, що підозрювати невідомих терористів у вибуху будинків у Москві та мішках із "цукром" у будинках Рязані... В історії Кремля є надто багато незаперечних фактів воєнних злочинів. Катинь – найяскравіший приклад бажання і вміння перекласти відповідальність зі своїх плечей на чужі.
Ось така ситуація за сценою переговорів за участю генерального секретаря ООН, який прибув до України 19 серпня... Полудень минув. День триває. 19 серпня, потім буде 20-те тощо, розуміти цю ситуацію потрібно і важливо. Підкорятися шантажу та відкритій агресії не можна у жодному разі, тому що у них немає межі, а всі червоні лінії давно перетворилися на криваві та пройдені!
Джерело: "ГОРДОН"