Одна із причин падіння рейтингу Зеленського – жахлива комунікація його команди щодо головних питань

Рейтинг Зеленського зменшується. Добре й закономірно. Або закономірно добре.

І для цього є кілька причин:

1. Загальновідомі 73% – це були перетоки й очікування, базова група підтримки – це 30% першого туру. До речі, ця група – найякісніша. Але про це згодом. Суть закономірності, коли більш ніж 40% свого стартового рейтингу є перетоками від різних груп, – догодити всім неможливо. Це перша причина падіння.

2. Жахлива комунікація команди Зеленського щодо головних питань. Починаючи з обміну полоненими, закінчуючи нормандським форматом та ідеями, які сиплять направо й наліво представники уряду та депутати "Слуги народу". Навіть важливі й потрібні тези потрібно проговорювати, доносити. Поки ж зустрічі представників ОП із ЛОМами та журналістами мають характер "ми геніальні – нас не розуміють і не люблять". А за що ж, гаврики, вас любити. Владні інститути любити взагалі не можна. Представників влади треба їб...ти завжди і скрізь. Бо якщо владу любити – виходить, у кращому разі, Північна Корея. Водночас можна прекрасно ставитися до просто гарних людей, які обіймають пости. Але немає такої професії як "гарна людина", зате є посада, і той, хто її обіймає, відгрібає від ЗМІ й суспільства, тому що... посада зобов'язує. Ображені "гарні хлопці" з минулого Зеленського, які не вміють спілкуватися, – друга причина падіння рейтингу.

3. Ринок землі. Ось тут надзвичайно важливе й потрібне рішення, за яке можна потиснути руку депутатам. Перший крок зробили. Але от біда, значна частина суспільства живе у страшних казках, що приїдуть жахливі іноземці й будуть забирати в них українські чорноземи, їхню земельку, жерти її, вивозити й паскудити на ній. Одно слово, кінець світу. На таких страхах активно грають орендарі – ті, хто недорого орендує паї, заробляє, не думає про рекультивацію землі тощо. На цих страхах грають партії. Річ не в ідеології, це вічнозелена тема для опозиції або для влади, яка втрачає рейтинг. Поки влада робить кроки із запуску ринку землі. Отже, опозиція жирує на темі, влада втрачає. І знову, до речі, маємо провал комунікації. Одно слово – третя причина.

4. Скандали та розбірки в партії "Слуга народу". З одного боку передбачуваний процес – швидко сформована група має або притиратися й формувати механізм, або розпадатися. Процес скандалів із депутатами – це добре, особливо коли за підсумками скандалів є рішення. На першому етапі незвичний піпл здивується і злякається такої активності (раніше в нас партійці намагалися "забирати" своїх від відповідальності), потім звикне. Скандали – звична річ. Реакція – ні. На цьому можна зіграти, розуміючи, що частину рейтингу все одно буде утилізовано. Для стабілізації ситуації питання треба ставити по-іншому: чи з'явиться після скандалів хоч щось схоже на класичну партію. Якщо так – падіння рейтингів не критичне. Проте народні депутати – четверта причина.

5. Активність команди. У пункті 1 я вказав, що у Зеленського є базова група підтримки, яка значною мірою складалася з міського середнього класу. Але дивовижні ідеї "хрестового походу проти ФОП", затискання гайок без тієї ж комунікації розмивають ті самі 30%. Це п'ята причина падіння рейтингу і найнебезпечніша для Зеленського. Не буде базової групи – не буде на кого спертися потім.

6. І, нарешті, Ігор Коломойський. В олігарха не все так гладко із впливом у команді Зеленського. Він намагався в питанні ринку землі показати зуби, але не вийшло. Зате чудово виходить медіаактивність, яка лупить по рейтингу Зеленського навідліг – дзвінко, боляче й місцями красиво. І ось це можна назвати закономірно добрим. Зеленський спробував кількома звільненнями, кількома кадровими рішеннями знизити вплив Ігоря Валерійовича й одразу дістав відповідь. Рейтинг поповз. Але він би поповз у будь-якому разі. Причому ще більшими темпами, якби Ігор Валерійович реалізував усі свої бажання. Чому? А тому що відразу не позначили дистанції. Тому що з'являлися цікаві фото. І тому що керівник ОП, товариш Богдан, неабияк дратує багатьох. І хай як він матюкається на закритих зустрічах, говорячи про проблему сприйняття впливу Коломойського на владу... як там у Станіславського: "Не вірю!"

Зрештою, фінальне рішення про призначення Богдана на посаду дивовижно збіглося з поверненням Коломойського на батьківщину. Може, це просто збіг, але ще "за добу до" в кулуарах називали зовсім інших кандидатів-фаворитів. Тому проблема Коломойського – шоста причина падіння рейтингів. І це не зовнішня проблема – це проблема розставлення крапок над "і" як мінімум у межах своєї команди.

7. І, звісно, телевізор, опоненти. Якщо подивитися на власників топканалів, то спостерігаємо дивну єдність. Тією чи іншою мірою практично всі вони підтягують активних критиків Зеленського. Коломойський на "плюсах" регулярно дає трибуну (у буквальному значенні – її виносять, "щоб папірці розкласти") Юлії Тимошенко, з якою в нього непогані стосунки. У парі до неї є Бойко. З "Інтером" усе зрозуміло. Група каналів Пінчука також починає поступово створювати майданчик ЮВТ. Навіть канал "Україна" з шоу Савіка Шустера пішов второваною доріжкою (хоча сам Рінат Леонідович у питанні землі "підставив плече" Зеленському голосами "своїх" депутатів ВР). І, нарешті, "112 Україна", NewsOne, ZIK, "Прямий" – тут усе і так зрозуміло. Зеленський може скільки завгодно говорити, що він спілкується безпосередньо. Почасти це правда – базові 30% його виборців телевізора не дивляться. Але решта 43% голосів – віддані ящику. Виходить, що на базову аудиторію спустили команду комсомольців від економіки (див. п. 5), а на решту 43% – роботу телевізора. Ось тобі й сьома причина падіння рейтингів.

Чи є це проблемою? Якщо оцінювати результати своєї роботи тільки відсотками соціологів – безсумнівно. Але якщо думати про плани, цілі, розуміти, що низка потрібних рішень (як, наприклад, земля) не буде популярною, то відсотки підтримки – це дані, з якими потрібно працювати. Зверніть увагу – практично за всіма сімома пунктами є фраза "проблема комунікації". Це я ще намагався бути коректним і дуже ввічливим. Складні моменти треба проговорювати, доносити.

Але найголовніше – відбудовувати свою команду. Тому що більшість проблем – відсутність командної роботи, механізмів вироблення політичних дій і алгоритмів врівноваження зовнішніх впливів. Влада не повинна нахилятися ні на чий бік. Створення нормальної партії – домашнє завдання президента на найближчі три-чотири місяці. Це важливо, оскільки вже до весни – до початку літа нас очікує серйозна політична криза, коли відразу кілька фінансово-промислових груп будуть атакувати владу у прагненні захистити позиції або отримати "щось іще". Звісно, це означає активізацію політичних партій (по суті, філій ФПГ) і ЗМІ. Сюди ж додаємо фактор Росії та ОРДЛО. Одно слово, якщо до того моменту Зеленський не закінчить формування стійкої команди, його власні позиції можуть стати вкрай нестійкими. І старі друзі тут не допоможуть. Чому? Та тому що немає такої професії "просто гарний хлопець".

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора