Одна з причин раптової "самоізоляції" Путіна – немає навіщо їхати на форум з обговорення кризи в Афганістані

У Душанбе починаються відразу два міжнародні форуми. Зустріч лідерів країн ОДКБ і форум ШОС (Шанхайська організація співробітництва). Тема – Афганістан. На обох заходах, за ідеєю, мають бути перші особи держав-учасниць. Вельми дивне поєднання масштабних зустрічей за часом і місцем. Але, з іншого боку, логічний перебіг процесів.

ОДКБ – колишній СРСР, де головну роль відіграє Москва. ШОС – проєкт, який перебуває, радше, під крилом Пекіна. Саме остання структура, найімовірніше, буде головною у формуванні регіонального порядку денного щодо Афганістану. Хоча б тому що членами ШОС є КНР, Пакистан, спостерігачами Іран й Афганістан, зовнішніми партнерами Туреччина й Азербайджан. Тобто всі головні учасники афганського пасьянсу. Росія теж у ШОС. І [російському президенту Володимирові] Путіну дуже хотілося б залишити за ОДКБ головну роль в обговоренні кризи. Але навіть Туркменістан й Узбекистан думають трохи інакше, активізувавши консультації з безпеки (зокрема за афганським напрямком) з Китаєм. Тобто Кремль уже не єдина сила в регіоні.

І результати зустрічей за лінією ОДКБ і ШОС, найімовірніше, зафіксують це. Повторюється "карабаський кейс", тільки вже без воєнних дій. Друга сила, яка де-факто була в регіоні, стає такою де-юре, залучаючись до багатосторонньої договірної бази в галузі стабільності та безпеки. У Середній Азії такою є Китай.

Тому результатом консультацій буде кілька рішень, які оформлять у програми протягом найближчих 6–8 місяців. У сфері економіки, політичної взаємодії з "Талібаном", входу в інфраструктурні проєкти в Афганістан заправляти балом буде ШОС. Простіше кажучи, говорити про гроші з талібами можна буде через співпрацю з Китаєм або за погодженням із ним.

У сфері безпеки (регіональної і захист кордонів з Афганістаном) буде зафіксовано важливість ролі ОДКБ. Водночас питання розвитку армій держав регіону будуть все більше і більше зав'язуватися на Китаї. Простіше кажучи, за РФ залишають статус "гаранта безпеки", але у форматі "поки руки не дійшли" – перспективні напрями військового співробітництва, щонайменше Узбекистану, Киргизстану й Таджикистану будуть усе більше йти у сферу китайського впливу.

А ось питання міграції, управління міграційними потоками буде, найімовірніше, віддано на відкуп Росії. Міграційні потоки з Афганістану не є проблемою ні для Пекіна, ні для Ісламабада, ні для Тегерана. Відповідно, займатися питанням будуть ті, хто відчуває загрозу. З-поміж учасників зустрічей у Душанбе це держави Середньої Азії + РФ – тобто ОДКБ у його чистому вигляді.

Словом, уже 2022 року буде оформлено новий баланс сил у регіоні. РФ змушена буде потіснитися вже не де-факто, а де-юре. Можливо, така перспектива – одна з причин раптової "самоізоляції" Путіна. Немає навіщо їхати на міжнародну зустріч, результатом якої, у найкращому для тебе разі, буде збереження status quo в питаннях зовнішнього впливу. Немає навіщо. Тим паче перед самими виборами до Держдуми.

P.S.: До речі, на саміті ШОС мають оголосити про початок процедури надання Ірану повноцінного членства в організації...

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора