Туреччина – головний вигодонабувач будь-яких угод між РФ та Україною. Анкарі однаково, якими будуть умови перемир'я

Львівське рандеву Ердогана, Зеленського і Гутерріша: про що воно?

Я думаю, буде дві головні теми для перемовин:

1. Проміжний компроміс між Україною та РФ. Ердоган і генсек ООН однозначно порушуватимуть цю тему. Досягти домовленостей зараз неможливо, але це й не ставлять як мету візиту. Радше знову зондуватимуть ґрунт перед осінньо-зимовим періодом, коли, як вважають, настане вікно можливостей для розмови про перемир'я (через загострення соціально-економічної та гуманітарної ситуації).

2. Розширення стамбульських угод. "Зернові домовленості" хочуть розширити завдяки додаванню до них інших категорій товарів, які можуть дати можливіть Україні експортувати на світові ринки.

Ердогану це потрібно як дипломатична перемога, посилення свого статусу посередника та замикання на собі дедалі більшої кількості питань, які будуть частиною будь-якого повоєнного мирного врегулювання.

Нам це потрібно, щоб розблокувати експорт і через нього перезапустити економіку, особливо перед важким осінньо-зимовим періодом.

Як уже описав у своєму посту Ігор Тишкевич, Росії це може бути цікаво як спосіб "дроблення" однієї великої теми на "малі компроміси" – стратегія, яку вони вже реалізовували після 2014 року і яка передбачає досягнення компромісів щодо малих питань в обмін на такі самі малі, ситуативні поступки з боку Заходу, наприклад створення "проломів" у санкційній завісі.

Туреччина – головний вигодонабувач будь-яких мирних угод між РФ та Україною. Анкарі, по суті, не принципово, якими будуть умови перемир'я/миру, аби це сталося за прямої участі Анкари із закріпленням за нею статусу головного регіонального гравця і гаранта безпеки нового повоєнного розкладу. Тому не треба дивуватися напористості, з якою Ердоган постійно порушує тему перемовин і зустрічі Зеленського – Путіна у Стамбулі.

Наразі жодних умов для ведення повноцінних і серйозних мирних перемовин я не бачу. Однак, як і попередніх домовленостях щодо зерна, є ймовірність досягнення чергового "малого компромісу", на що сподіваються в Туреччині.

Із ситуацією навколо ЗАЕС я теж не бачу жодних можливих рішень. Територію окуповує Росія. Щоб дістати доступ до неї, треба їх вибивати звідти або тиснути через міжнародних партнерів. Тиск навряд чи спрацює. Тому приїзд Ердогана, на мій погляд, не змінить ситуації навколо АЕС, якщо, знову ж таки, Росії не запропонують щось у логіці "малих компромісів", виводячи це питання окремим пакетом домовленостей.

Загалом практика турецько-російської взаємодії в контексті війни в Україні добре показує ті тенденції, які ми з колегою описували у нещодавньому відео, в якому розбирали інтереси Туреччини та РФ.

Окрім того, тут проглядається й описана в нашому дайджесті інституту тактика РФ, спрямована на досягнення ситуативних малих партнерств у різних сферах, спираючись на незахідні держави і роблячи ставку на підрив санкційного режиму країн Заходу.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора