Перед університетами, викладачами і студентами стоїть непросте завдання – пройти через глобальний експеримент із впровадження онлайн-навчання G

Фото з особистого архіву Інни Костирі

Вищу освіту необхідно модернізувати, вона має стати більш відповідною вимогам часу, а не залишатися у стандартах, введених ще під час індустріальної революції, зазначила докторка політичних наук, проректорка Київського національного університету культури та мистецтв Інна Костиря.

Яке майбутнє чекає вищу освіту?

Пандемія та криза змусили університети у стислі строки перебудувати свою роботу та перевести навчальний процес в онлайн-режим. Окрім того, що університети вирішують нагальні проблеми з поточним навчальним процесом, задумуються над тим, як у кризових умовах провести вступну кампанію та як  відбуватиметься навчання восени цього року, окремі експерти дивляться значно дальше і вже починають моделювати, яким же чином трансформується навчальний процес у довгостроковій перспективі.

Зокрема, нещодавно в Harvard Business Review професори та викладачі бізнес-шкіл зазначили, що в умовах кризи і трансформації освітнього процесу, який фактично є унікальним глобальним експериментом в освіті, потрібно дати відповідь на кілька питань щодо перспектив моделі навчального процесу у сфері вищої освіти.

По-перше, чи потрібно студенту всі чотири роки проводити у стінах університету? Для цього необхідно визначитися, яку частину в навчанні в чотирирічній моделі бакалаврату потрібно замінити, яку доповнити, зокрема і цифровими технологіями. Вони висловлюють припущення, що базові курси та лекції, які не вимагають персоналізації та тісної взаємодії студента та викладача, можуть бути віддані на відкуп технологіям – представлені на мультимедійних платформах. Студенти  зможуть мати доступ до таких ресурсів у зручний для них час та місці. Також, що важливо, такі курси завдяки технологічним платформам можуть стати доступними великій аудиторії за мінімальних затрат.

Звільнені ресурси, вважають експерти, університети зможуть направити на навчання з дослідницькою основою, індивідуальні завдання та наставництво. З іншого боку, студенти зекономлять кошти, оскільки їм не доведеться проводити всі чотири роки в університетських містечках. Вони зможуть проходити базові курси дистанційно у зручний для себе спосіб і за значно нижчою вартістю. Вивільнений час студенти зможуть використовувати для більш індивідуальних освітніх речей, які важко реалізувати віддалено – для вибіркових дисциплін, групових завдань, взаємодії та професійної орієнтації. Така гібридна модель навчання буде більш доступною для кожного.

Теперішня криза дає унікальний шанс за короткий час оцінити всім учасникам, вважають автори HBR, які предмети та курси виграють від дистанційного онлайн-навчання, а які не можуть продемонструвати великого успіху. На основі аналізу зібраної інформації можна думати про впровадження гібридної моделі навчання. Уже сьогодні китайські університети побачили на прикладі своїх онлайн-курсів, що, в порівнянні з традиційними заняттями, взаємодія між викладачами та студентами значно покращилася під час онлайн-навчання, а також зросла задоволеність студентів від навчального процесу.

Інша проблема, яку потрібно вирішити університетам, – це необхідні технологічні засоби – добрий широкополосний інтернет, однакової якості технічні засоби (лептопи, камери, мікрофони тощо) у всіх студентів та викладачів, потужні сервери в університетах і тому подібне, а також висококваліфікований IT-персонал, який зможе адмініструвати всю цю систему онлайн-навчання. Також викладачі потребують навчання, як створювати навчальний аудіо-відео-візуальний контент для онлайн-курсів із використанням усіх доступних засобів, а студенти потребують наставництва та інструкцій, як успішно проходити та складати іспити з тих чи інших предметів онлайн.

Одним словом, перед університетами, викладачами і студентами стоїть непросте завдання пройти через глобальний експеримент із впровадження онлайн-навчання, щоб надалі можна було змоделювати гібридну модель навчального процесу. Одне стало зрозумілим, що запровадження масових онлайн курсів на таких платформах як Coursera, Udacity або edX не замінюють повністю традиційного навчання в університетах, як це прогнозував дехто. Проте вища освіта повинна модернізуватися і стати більш відповідною вимогам часу, а не залишатися у стандартах, запроваджених ще під час індустріальної революції.

В Азії говорять, що вища освіта має два виклики перед собою у процесі змін – як учити і що вчити. Тепер недостатньо просто перевести лекцію в онлайн-режим, оскільки відстань, яка розділяє викладача і студента, потребує нових підходів до залучення студента. Старі методи читання лекції, опитування та оцінювання в онлайні душать залученість студента. Замість простого читання лекції потрібно залучати студента до розвитку мислення.

Як приклад, який демонструє новий підхід до методів навчання онлайн, оглядачі наводять Minerva Project – фактично футурустичний проєкт із Сан-Франциско – першопроходець у сфері цифрових методів навчання. Викладачі працюють через індивідуальні цифрові платформи і більше поводяться як фасилітатори – стимулюють мислення та дискусії. Заняття розпочинаються із зачіпки-провокації – візуально-стимулюючої картинки, емоційної історії чи питання для стимулювання мислення, яке привертає увагу студентів. Згодом студенти йдуть працювати у групових коротких проєктах. Короткі тести та опитування супроводжують кожне заняття, що дозволяє тримати увагу. Студентів постійно просять висловлювати свої думки, підбивати підсумки аргументації своїх колег, грати "адвокатів диявола" або навіть заміняти викладача і модерувати процес. Це все стало можливим завдяки багатомісячній підготовці викладачів, навчання їх принципів науки про навчання та онлайн-модерації.

Ще один особливий підхід до навчання в Minerva Project – перший рік навчання студентів присвячений фундаментальним речам: критичному мисленню, креативному мисленню, ефективним комунікаціям, аналізу даних, кількісним методам досліджень. Це покликано змінити у студентів спосіб сприйняття світу навколо. Студенти повинні навчитися використовувати отримані навички для прикладного використання в реальному світі. Тільки після першого року навчання студенти обирають головний напрямок навчання  спеціалізацію – й обирають курси, але критичне та креативне мислення, ефективні комунікації, аналіз даних та кількісні методи супроводжують їх у кожному курсі, який вони обирають.

Minerva Project створює партнерства з провідними навчальними закладами для створення нового унікального навчального процесу в них. У Minerva Project вважають, що університети повинні стати більш рухливими, релевантними часу та стійкими. Важко не погодитися з такою думкою.

Джерело: "ГОРДОН"