Епоха ШІ й ринок праці: чи готові університети до трансформації своїх освітніх програм
Однією із центральних тем цьогорічного Всесвітнього економічного форуму в Давосі був штучний інтелект і трансформація робочої сили. На думку експертів, щоб повною мірою реалізувати потенціал штучного інтелекту, організації повинні трансформувати свою робочу силу.
Організація, чи то бізнес, чи будь-яка інша, яка активно користується штучним інтелектом, повинна почати трансформацію із чітким розумінням, як ШІ може змінити й розвинути організацію в цілому, а не тільки які інструменти можна чи слід використовувати. Керівники таких організацій повинні розуміти, як змінюватимуться ролі співробітників у міру впровадження ШІ в повсякденну роботу і як нові шляхи навчання співробітників дозволять їм перейти від використання ШІ в якості сервісу до вирішення більш складних і цінних завдань і створення інтелектуальної власності.
На думку експертів Давосу, співробітники все частіше усвідомлюють, що безперервне навчання є частиною роботи. Натомість вони очікують чіткого визначення важливих навичок, доступу до відповідного навчання й реальних можливостей застосувати ці навички. Від навчання для виконання певних функцій до формування компетенцій, які можна поєднувати в нові рішення, – саме в такому напрямі штучний інтелект починає змінювати економіку праці.
Зростає попит на інженерів зі штучного інтелекту, фахівців з аналітики даних та архітекторів рішень, орієнтованих на конкретну галузь, а також зберігається потреба в лідерських якостях, аналітичному мисленні й соціально-емоційних навичках. Результатом цього, за твердженням експертів, є перехід до команд, очолюваних людьми й оснащених штучним інтелектом, де підвищення продуктивності досягається за рахунок координації, а не заміщення.
Автори дослідження "Чотири сценарії майбутнього ринку праці в новій економіці: штучний інтелект і таланти у 2030 році" переконують, що бізнес-спільнота досі розділена в думках щодо впливу й напряму розвитку штучного інтелекту. Так, за результатами опитування більш ніж 10 тис. керівників, очікування бізнес-лідерів щодо впливу ШІ на робочу силу й ринок праці виглядають так:
- 54% очікують, що ШІ витіснить існуючі робочі місця;
- 24% вважають, що ШІ створить нові робочі місця;
- 45% очікують збільшення прибутків бізнесу;
- лише 12% передбачають підвищення заробітних плат.
Автори дослідження також стверджують, що ринок праці зазнає глобальної трансформації до 2030 року. Зокрема, у світі буде створено 170 млн нових робочих місць, але 92 млн існуючих робочих місць зникнуть. І хоча кількість робочих місць зросте, це не означає, що люди просто перейдуть з однієї роботи на іншу. Навіть якщо буде створено більше нових місць, вони вимагатимуть інших навичок, будуть в інших галузях, можливо, в інших регіонах. Це створює величезний виклик для перекваліфікації й географічної мобільності працівників.
Використання ШІ в компаніях зросло: якщо у 2022 році 55% компаній використовували ШІ хоча б в одній функції, то у 2025 році вже 88% компаній використовують ШІ. Компанії, які не впроваджують ШІ, ризикують втратити конкурентоспроможність. Але така швидкість, на думку авторів дослідження, створює проблему: системи освіти, регуляторні рамки й соціальний захист не встигають адаптуватися до таких темпів змін.
Критична роль навчання
Дослідження стверджує про зростання потреби в ШІ-грамотності – попит на відповідних працівників зріс на 70% між 2024-м і 2025 роками (дані LinkedIn). Отже, навіть найпотужніші технології ШІ залишаться лише інструментами, якщо люди не зможуть їх ефективно використовувати. Успіх впровадження ШІ на 80% залежить від людського фактора – чи готові працівники працювати з новими технологіями, чи розуміють вони принципи їхньої роботи, чи можуть адаптувати свої робочі процеси. Без масштабного перенавчання робочої сили навіть найкращі ШІ-рішення не дадуть очікуваного економічного ефекту.
Компанії готові платити високі зарплати за ШІ-навички, але не можуть знайти достатньо кандидатів. Проблема в тому, що система освіти і професійного навчання не встигає за темпами розвитку технологій. Університети ще формують навчальні програми, коли технології вже змінилися. Традиційна освіта займає роки, а технології оновлюються щомісяця. Це створює "розрив навичок" (skills gap), коли попит на певні компетенції значно перевищує їхню пропозицію на ринку праці. Для вирішення цієї проблеми потрібні нові, більш гнучкі формати навчання.
При цьому роботодавці потребують людей як із "жорсткими" навичками (hard skills), пов'язаними безпосередньо з роботою з технологіями ШІ: промпт-інжиніринг, робота з даними, інтеграція ШІ-інструментів, критична оцінка результатів ШІ й автоматизації процесів, так і з людиноцентричними "м'якими" навичками, які найскладніші для автоматизації й цінуються роботодавцями: креативність, інноваційність та адаптивність.
Всесвітній економічний форум у Давосі започаткував програму Learning-to-Earning Sandbox ("Пісочниця з навчання для заробітку"), яка покликана об'єднати університети, роботодавців та уряди для спільної розробки масштабованих моделей, які інтегрують освіту з оплачуваною працею – на основі інтегрованих із роботою освітніх ступенів, стажування, модульного навчання, щоб пов'язати розвиток навичок безпосередньо з працевлаштуванням і створити найкращі практики, які можна повторити в різних секторах і регіонах.
Поєднання освіти з оплачуваною роботою – модель освіти, яка руйнує традиційну межу між навчанням і роботою через дуальні програми (освітній ступінь інтегрований із роботою), стажування й короткі модульні курси. На дуальних програмах студенти одночасно навчаються і працюють, застосовуючи теорію на практиці, а роботодавці частково фінансують освіту своїх працівників. Стажування передбачає навчання безпосередньо на робочому місці й оплачувану роботу під час навчання для "отримання" потрібного фахівця роботодавцю. Короткі модульні курси передбачають сертифікаційні програми, які потребують тижнів чи місяців навчання, а не років, із фокусом на конкретних уміннях і навичках. Такі програми дозволять швидко адаптувати свої навички під вимоги ринку і збирати свою освіту по частинах.
Виникає питання, як і чи готові українські університети вже зараз адаптуватися до нових умов і змінити свою модель освіти. На додаток до традиційної моделі "навчання чотири – шість років – шукай роботу – почни заробляти" – запропонувати нову модель "навчайся – працюй – заробляй одночасно – постійно оновлюй навички". Це вкрай важливо в епоху ШІ, коли навички швидко застарівають і в людей є потреба постійно навчатися без відриву від роботи й заробітку.
Джерело: "ГОРДОН"