Грати на догоду політикам, які обираються у кращому разі на два терміни, Вселенський патріархат не буде

Хороший піар. Я про спробу Порошенка об'єднати українське православ'я.

Проблема існує, вона гостра, і розмови про те, що "політики не мають втручатися у справи церковні", – не більше, ніж політичний інфантилізм або погано приховані спроби залишити все, як є, в інтересах Москви.

Усі церкви творили живі люди. І кожна церква є творінням рук людей.

І подолання розколу в українському православ'ї, як і сам розкол, – це не справа церкви, а результат дій людей, політиків (як і перехід свого часу Київської митрополії з-під підпорядкування Константинополя в підпорядкування Москві).

Але проблема об'єднання українського православ'я – це не тільки проблема Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви.

Це прекрасно, що президент Порошенко знову поговорив зі вселенським патріархом (у 2012 році особисто знайомив міністра економіки Порошенка з патріархом Варфоломієм і сподіваюся, що Петро Олексійович виконав публічно дану того вечора обіцянку підтримати Вселенський патріархат матеріально). Добре, що заручився підтримкою, листами, зверненнями представників двох згаданих вище церков.

Але спроба викреслити, винести за дужки процесу Українську православну церкву Московського патріархату не подолає розколу у православ'ї.

І якщо Петро Олексійович не зрозумів до кінця позицію Вселенського патріархату, то спробую пояснити: ВП хоче подолати розкол, а не зафіксувати його якісь нові лінії. Так, для того, щоб тема томосу (рішення про надання статусу автокефалії) набула для Константинополя (Священного синоду Вселенського патріархату) реального значення і звучання, дійсно, нас спонукають оформити відповідне прохання і від православної спільноти, і від державної влади.

Верховна Рада вже висловлювала свою позицію. Сенсу робити ще якісь звернення я не бачу з однієї простої причини – для Вселенського патріархату окремих звернень частини (але не всіх) православних церков України буде недостатньо.

І саме на формування загального бачення процесу подолання розколу у православ'ї серед українських віруючих і духовенства могла б бути спрямована діяльність президента Порошенка. Могла б... Але не стала.

У 2014 році ми пропонували свої послуги в цьому питанні. Пам'ятайте, Валерію Чалий, як я попереджав вас улітку 2014 року, що тема православ'я стане для Порошенка актуальною за рік до виборів, але це буде надто пізно? І пам'ятаєте, що ви мені відповіли?

Об'єднання українського православ'я в якійсь із форм має спершу стати фактом життя в Україні. Фактом життя, який цінується й охороняється державою. І лише після того Вселенський патріархат набереться політичної мужності зробити свій крок. Вселенському патріархату більше ніж дві тисячі років. Грати на догоду політикам держави, якій 20 із чимось років, які обираються у кращому разі на два терміни, ВП не буде.

Наша влада і багато хто серед нас усе сподіваються, що питання стабільності гривні за нас вирішить МВФ, боротьби з корупцією – США, безпеки – НАТО, впливу ФСБ на РПЦ – Вселенський патріархат. На жаль, так не буде. Спершу українська влада, обрана і підтримувана українським народом, має вирішити усі ці питання. А далі все докладеться. Якщо воно ще буде потрібне.

Узаконювати розкол і нашу бездіяльність Варфоломій не буде. Зараз же наступило несподіване "прозріння" президента – треба щось робити! І як завжди, розпочалась імітація. Імітація бурхливої діяльності по створенню автокефальної православної церкви. Так не вийде.

Чи й завдання ніхто не ставить? Лише піар!

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора