Тепер усі іноземці, які спілкувалися із Гройсманом через перекладача, почнуть йорзатися, пригадуючи, що вони там наговорили

Шокуюче повідомлення про російського шпигуна в секретаріаті Кабміну.

По роботі у МЗС я добре знаю затриманого й звинуваченого Станіслава Єжова. Він дуже довго працював/очолював відділ/сектор офіційних перекладів (структурний підрозділ, який займається перекладами договорів). Не знаю, коли і як, але, очевидно, на якомусь етапі потрапив у протокол (де для наших "володіючих зі словником" керівників держави перекладачі завжди були на вагу золота). Зараз працював на посаді заступника керівника служби протоколу прем'єр-міністра. Цей підрозділ є частиною навіть не секретаріату Кабміну (СКМУ), а служби прем'єр-міністра.

Я далекий від думки і можливості стверджувати будь-що. Просто не знаю. Можу просто пояснити деякі факти.

У період, коли я очолював службу протоколу прем'єр-міністра, мої заступники не мали доступу до державної таємниці. Їм його навіть не оформлювали. Звичайно, і міжнародне листування, і графіки роботи прем'єр-міністра, і програми візитів – документи чутливі, але нетаємні.

Перше управління у СКМУ в той час дуже ретельно слідкувало, щоб доступ до державної таємниці не надавався тим, кому він непотрібен. Визначити це нескладно. Якщо керівник посадової особи не дає або дуже-дуже рідко дає вказівку ознайомити підлеглого з документами, що містять державну таємницю, або якщо посадовець не готує документи, які пізніше отримують відповідний гриф, то, природно, доступ таким людям не потрібен. Слідкували за цим уважно, тому що доступ до держтаємниці – це ще й надбавка до зарплати. А навіщо платити більше?

У МЗС у мене часом виникали з цим проблеми – доступ був потрібен більшому числу моїх підлеглих, ніж секретчики були готові оформлювати. У СКМУ ця проблема ніколи не виникала. Ніхто, крім мене, доступу не мав, і ми чудово жили. Навіть до мене як керівника протоколу таємні документи потрапляли не частіше ніж раз-два на рік (як я здогадувався, перше управління просто не хотіло скасовувати мій допуск і щось вигадувало).

Заяви СБУ натякають, що Єжов був креативний і винахідливий шпигун – шукав і знаходив відомості. Ну, що ж – або хтось із його керівників матиме проблеми, якщо ознайомлював його з таємними документами без дозволів та потреби, або те, що збирав Єжов, були кабмінівські плітки і замальовки на тему "что вижу, о том пою". Відомості про переговори і зустрічі прем'єра цікавіші, але якби хто знав, які вони (ці зустрічі і переговори) – переважно формальні і пусті.

Хоча, якщо припустити, що росіяни мають чи домагаються тотального контролю над Україною, то навіть такий шпигун в оточенні прем'єра – дуже і дуже для них непогано. Ну, і по іміджу України це вдарить, бо всі іноземці, які спілкувалися із Гройсманом через перекладача, завтра почнуть йорзатися, пригадуючи, що вони там наговорили і що про них знають росіяни? Ну, і найближчим часом усі добре думатимуть, що говорити українцям, а що ні. Саме таке пережив у відносинах з американцями після початку WikiLeaks (і витратив трохи часу, шукаючи документи, у яких ішлося про зустрічі зі мною).

Заява СБУ, що Єжова затримували за сприяння керівництва Кабміну, вірогідно, свідчить, що на якомусь етапі прем'єр-міністр був проінформований про підозри СБУ і дозволив займатися розробкою свого протоколіста.

Фраза про те, що СБУ вже встановила, що росіяни завербували Єжова під час роботи у США, трохи дивна. Установити це до арешту могли хіба, якщо Єжов у своїх креативних шпигунських листах, які СБУ перехоплювала і читала, писав російським кураторам "с нежностью вспоминаю свою вербовку в Вашингтоне". Але навіть якщо і так, то навіщо натякати, що наша контррозвідка вміє читати шифровані листи російської агентури? А те, що вони не могли бути інакшими – я якось і не сумніваюся. Але життя складне, і все може бути.

Дивним виглядає і затримання на камери. Кабмін має двір і інші виїзди, звідки можна тихо і красиво вивезти затриманого без дефіле по вулиці Грушевського під софітами і камерами ніяк не пов'язаного ні з Росією, ні з українською владою каналу "Прямий". Пояснити це можна хіба бажанням дати повідомлення, щоб куратори шпигуна не хвилювалися.

У протокольних службах прем'єра і СКМУ працює чимало людей, яких я добре знаю, і пару, які є моїми друзями. Уявляю їхній шок. Це життя. У чужу душу не зазирнеш, і якщо, як стверджує СБУ, Єжов був майстерним шпигуном, то ви нічого помітити і не могли, хлопці. Пам'ятайте, що хто часнику не їв, від того і не смердітиме – це все можна і потрібно пережити. Правда, після дачі свідчень правоохоронцям. Але це у СКМУ не така вже й рідкість. Мені, наприклад, доводилося.

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора