Мені соромно від того, як Україна вчинила з охоронцем Саакашвілі. Він не заслужив байдужого ставлення до себе

Джерело: Юрій Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Мені соромно як Україна вчинила з Давидом Макішвілы, вважаю, що його депортація глибоко несправедлива, і державні органи мають об'єктивно розглянути ситуацію, та відновити справедливість.

Давид – підполковник грузинської армії у відставці. Він навчався у Рязанському повітряно-десантному училищі, але не довчився і повернувся до Грузії, навчався і служив там, потім звільнився, добровільно пройшов відбір і чотири роки служив у французькому Іноземному легіоні, потім повернувся до Грузії, командував розвідротою у російсько-грузинській війні, потім був начальником розвідки бригади легкої піхоти, командиром бригади спеціального призначення, служив у місіях НАТО в Косові, Африці, Афганістані, Іраку.

Він приїхав до України влітку 2014-го добровільно, пов'язав свою долю із нашою країною. У складі волонтерського навчального центру "Патріот" брав участь у підготовці підрозділів ЗСУ, НГУ, МВС, безпосередньо брав участь у бойових діях в АТО, зокрема у складі добровольчої розвідгрупи Нацгвардії, яка два роки діє на передовій. Він не здійснював героїчних подвигів, але багато місяців виконував як інструктор і командир розвідгрупи непросту роботу в той час, коли це було потрібно.

Давид приїхав до нас тоді, коли було важко, і, як міг, старався узяти участь і передати свій досвід, не вимагаючи слави і почестей. Він не ліз із інтерв'ю, він не намагався звернути на себе увагу.

Макішвілі став позаштатним радником командувача Нацгвардії України з питань реформи системи управління НГУ і переходу на стандарти НАТО та був абсолютно далекою від політики людиною. Він набув посвідку на проживання в Україні і хотів стати гідним громадянином своєї нової Батьківщини.

Якихось два роки тому, коли Саакашвілі був другом Порошенка, брав участь у виборчій кампанії БПП і бив по всіх опонентах, які заважали Петру Олексійовичу, прихід грузинів до влади державна пропаганда піарила як видатне досягнення, це було модно. Але Давид на той час займався суто військовими питаннями, його поруч із Саакашвілі тоді не було, він не брав участі у цій політичній грі, не влазив у жодні "теми" і не намагався отримати якусь посаду ближче до знаменитих співвітчизників. Охорона і підтримка у Саакашвілі була тоді на державному рівні.

Але зараз екс-президент Грузії із друга Порошенка перетворився на запеклого ворога. І Саакашвілі запросив Давида на посаду начальника своєї особистої охорони. І Давид погодився – не через гроші, а тому що вважав негідним солдата відмовити колишньому президенту своєї країни.

Макішвілі відразу здав посвідчення радника командувача, пішов із посади радника центру "Патріот", і пішов працювати охоронцем. Будучи абсолютно далеким від усякої політики, мітингів і виборів.

І ось Давида депортували і закрили в'їзд до країни. Не тому, що він щось порушив. А тому, що ліс рубають – тріски летять.

Давіда поважали інструктори та учні. І він абсолютно однозначно не заслужив до себе байдужого ставлення в Україні.

Сподіваюся, Давид якомога швидше подасть у суд і буде ухвалено справедливе і законне рішення.