Від траси Лисичанськ – Бахмут противника відділяє лише один ряд висот. Але завдяки українській піхоті та артилерії подолати його росіяни не можуть

Зараз знаходжуся в районі Сєвєродонецька, день провів на трасі Лисичанськ – Бахмут. Тому можу повідомити, що відбувається в цьому районі й наскільки велика загроза.

Російські війська з району Попасної намагаються перерізати трасу Бахмут – Лисичанськ у районах сіл Яковлівка – Білогорівка – Берестове. Я був у всіх цих селах за день. Бої в цьому районі йдуть уже шість діб поспіль.

Вихід росіян до траси може означати, що основний шлях комунікацій до Лисичанська та Сєвєродонецька перерізаний і ці міста можуть потрапити в оперативне оточення. Звичайно, наші це бачать і роблять, може, і не все, але дуже багато, щоб цього не сталося. Дуже багато.

Оточення в такому разі буде неповним, бо залишиться ще один обхідний шлях постачання, але захистити цю другорядну дорогу буде вже важко. Звичайно, усі бачать карту, і багато питань виникає в тих, хто тримає фронт. Саме тому мені було важливо побачити обстановку на власні очі та розповісти це всім.

Географічно противника від цієї траси відділяє лише один ряд висот. А практично росіяни не можуть подолати цей останній рубіж, тому що неймовірний героїзм української піхоти та ефективність української артилерії завдають великих втрат росіянам.

Важкі бої продовжуються. Але очевидно, що в російської армії теж не безмежні сили. Вони не здатні прорвати оборону, намагаються продавити.

У жодному місці противник не вийшов на трасу, не прострілює її прямою наводкою, але дорога піддається обстрілам артилерії, мінометів і ракет.

Траса небезпечна через обстріли, але всі атаки ворога наразі відбито. Зможу вас максимально інформувати про ситуацію. Я не все можу сказати зараз, бо йде війна і ризики великі, але я нічого не забуваю в цьому секторі й усе із часом пригадаю.

Українське командування розуміє обстановку і вживає заходів. Заходи добре чутно і видно, тому що наша артилерія в цьому районі діє активно.

Наші кадрові частини в Сєвєродонецьку та Лисичанську зберігають бойовий дух, керованість. За цими словами неможливо передати, які потужні обстріли доводиться виносити, як попри втрати йдуть у бій, як тримаються наші воїни. Велика честь бути разом із ними.

Але поступатися ворогові тут ніхто не збирається. Сєвєродонецьк та Лисичанськ ми будемо обороняти до останньої можливості.

Мене питають бійці: а ви не поїдете звідси? Я розумію сенс цього питання і відповідаю, що я залишуся тут, поки загрозу оточення не буде розбито разом з ударними російськими угрупованнями.

Так, у нас чимало організаційних проблем, я їх бачу, але я не сумніваюся, що Україна має достатньо сил, щоб зірвати цей черговий наступ Путіна і перемогти в цій великій битві.

Джерело: Юрій Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора