Дружина військового запитала: "Це вже триндець?"
Учора я закликала владу не голосувати закон і не робити того, що вона зробила. А зараз хочу пару слів про нас – народ.
Була одна тема, яка боліла мені з 2019 року суто шкурно, тобто професійно. Із самого початку команда Зеленського зневажала традиційні медіа. Я цілком розуміла їхню логіку. "Квартал" сам по собі був не стежкою, а широкою автострадою від цих конкретних людей до величезної аудиторії. І вони вирішили, що традиційні медіа не потрібні, бо вони знають, як виходити на мільйони. Чи має це ображати? Ну, якщо ти дівчинка в рожевих бантиках і тобі сім років? Так. Мене тоді бентежило інше – влада не розуміє реальну функцію якісних медіа. Це не місток між кимось і людьми. Класні журналісти, як можуть, намагаються розказувати й показувати реальні проблеми, незалежно від того, подобаються вони іншим чи ні. Жодна влада в жодній демократичній країні не любить чесні медіа, бо вони незручні. Це нормально. Максимум, який треба, – не заважати їм працювати. А далі, друзі, то вже наша задача.
Нам заважали. Конкретно "Бабелю", коли всі ще з молодими й прогресивними дружили, а ми публічно розказали про брехню Кирила Тимошенка, і нас поставили в бан. Чи образило це мене? Ні. Я була зла, але ми розуміли, що нас не будуть любити, коли ми викриваємо брехню. Це нормально. Нас не цензурували. Нас просто ігнорували. Ми працювали так само чесно й робили все, щоб показати владі, що хороші журналісти – не вороги, не брехуни, не популісти. І вся притомна частина команди влади згодом це зрозуміла. Ми поступово вийшли з бану, хоч за цей час іноді здавалося, що просто треба закритися, бо не можна працювати, коли жоден публічний спікер не дає тобі ні інтерв'ю, ні коментарів, а ти – медіастартап, який має заявити про себе.
Учора я побачила дуже багато емоцій – у нас у редакції їх теж вистачало. Хто пам'ятає – відчув запах Януковича і Ко, і це тригер, який працює безвідмовно. Ще бачила багато коментарів. Наприклад, що влада повинна була створити хороші умови для роботи НАБУ і САП, зробити все, щоб їм було комфортно працювати. Чогось подібного було багато. Я запитала в авторки цього коментаря, чому вона так думає. Відповідь була: "Бо в мене такі цінності, і ви, очевидно, просто їх не розумієте" (не дотягуєте, так би мовити). І ось це вже тригерить мене в суспільстві.
Не треба вигадувати собі образ ідеальної влади і багато говорити про цінності. Максимум, на який кожна влада здатна, – підписати умовний соціальний договір, який буде компромісом для обох сторін. Жодна влада ніколи не буде створювати комфортні умови для тих, хто потенційно буде саджати її у в'язницю. Вона в ідеальному світі не буде заважати цим людям працювати. Добитися підтримки й поваги суспільства – виключно задача цих органів. Вони в цій боротьбі мають бути сильними, взірцевими, надпрофесійними, не воювати між собою і т.д. Це їхня відповідальність і гарантія існування. І в момент, коли влада задіє ниці засоби, як вчора, лише це буде шансом на порятунок.
Влада справді є відображенням суспільства, подобається це чи ні. Вчора за закон проголосувала людина надзвичайної сили й волі Мустафа Джемілєв. Я досі не знаю причин, але це факт. Бувають такі збої. У владі завжди будуть люди, які крадуть. У суспільстві завжди будуть люди, які крадуть, у СБУ, НАБУ й Офісі генпрокурора вони теж є. Це нормально. Задача всіх свідомих людей в усіх цих органах зробити так, щоб поганці були в меншості.
Мені надзвичайно шкода чесних і талановитих людей у новому Кабміні, яких вчора так підставив офіс. Ці люди, попри все, роблять надважливу роботу, всупереч багатьом речам. І вчора їх ударили у спину "свої", які позавчора сказали: "Ідіть робіть країну кращою". Але я завжди буду на боці тих, хто старається. Не ображаються, довблять цю стіну з року в рік, а не кричать: "Пора валити".
Учора знайома дружина військового, яка завжди досить оптимістично пише про війну, спитала: "Чи це вже триндець?" Я сказала, що ні. Ми точно це осилимо, як робили не раз. Бо ми справді це робили. Я переживаю лише за фронт. А вона сказала, що за фронт її чоловік, який там чотири роки, не переживає. Все буде нормально, "бо інакше як".
Джерело: Катерина Коберник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора