Москва має всі шанси відчути себе в українській шкурі. Із невеликою різницею – США не вводили військ на територію Росії
Росія намагається стати жертвою санкцій США, що є закономірним для будь-якого агресора, вважає журналіст і телеведучий Павло Казарін.
Вчитайтеся у список із чотирьох пунктів.
Перше. Потрібно використовувати всі слабкі місця агресора і посилювати його проблеми, доки влада не зміниться.
Друге. Потрібно координувати дії з усіма, хто незадоволений діяльністю агресора, тому що таких країн багато.
Третє. Потрібно відмовитися від ідеї "нормалізації відносин", тому що "норма", із погляду супротивника, передбачає беззастережну капітуляцію.
Четверте. Потрібно вирішувати завдання виживання, шукати шляхи обходу створюваних нам перепон. Бо війна – не час для рефлексій про минуле.
Ні, це не українська стратегія протидії Москві. Це короткий виклад російської позиції щодо американських санкцій. Авторства глави російської Ради із зовнішньої та оборонної політики Федора Лук'янова.
Ефект бумеранга в усій його красі. Москва має всі шанси відчути себе в українській шкурі. Тій самій, у якій Київ змушений жити останні чотири з половиною роки. Із невеликою різницею. США не вводили військ на територію Росії. Уся "американська агресія" – це лише санкції через російське втручання у справи інших країн. Як сусідніх, так і тих, що розташовані на іншому кінці земної кулі.
Немає нічого дивного в тому, що Росія намагається прикинутися жертвою. Це закономірно для будь-якого агресора. Від рядового погромника до цілої держави. А ось що дійсно має значення – то це те, що російський рецепт виживання повністю повторює український. І, з великою часткою імовірності, саме в такому вигляді буде втілений у життя. У те, що нинішні мешканці Кремля вирішать піти на поступки, ледь віриться.
У цьому і полягає особливість авторитарних моделей. Можна сидіти на березі річки і чекати, доки течія пронесе повз сучасників. У надії на те, що їх змиє в небуття демократична практика переобрання. Для Володимира Путіна Трамп уже четвертий. Першим був Клінтон, потім – два строки Буша, і стільки ж – в Обами. Завжди можна сподіватися на те, що якщо з кимось не склалися стосунки, то можна дочекатися наступника.
Єдине, що може цьому перешкодити, – інститути. Ті самі, що зберігають спадкоємність політики в основних питаннях. Коли навіть зміна першої особи не приводить до ревізії принципових установок. У США такі інститути є. Конгрес і Сенат змушують Білий дім ставати "яструбом" у тих питаннях, де він цілком був готовий залишитися "голубом". У спробі звільнитися від звинувачень у "проросійськості" Дональду Трампу доводиться коригувати свої плани. А чи є такі інститути у Києва – запитання, яке залишається відкритим.
Джерело: "Крим.Реалії"
Опубліковано з особистого дозволу автора