Судову реформу реалізовують за відомою народною мудрістю: віз поставили попереду коня G

Що відбувається в наші дні в Україні у реалізації судової реформи?

По-перше, порушують терміни її проведення. Установлений законом України "Про судоустрій і статус суддів" шестимісячний термін для створення нового Верховного Суду порушено, він закінчився 1 квітня 2017 року, цього органу державної судової влади досі не створено. Через уповільнення процесу децентралізації державної влади затримується створення окружних місцевих та апеляційних судів, право президента України на утворення цих судів закінчується 31 грудня 2017 року.

Крім того, безліч питань, пов'язаних із призначенням суддів у вищезазначеному законі України, залишилося без свого вирішення.

Згідно з доповіддю Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії) від 23 червня 2007 року про призначення суддів: "Судді, обрані іншими суддями, повинні становити значну або більшу частину складу ради юстиції" (в Україні цим органом у частині призначення суддів є Вища кваліфікаційна комісія суддів України). "Для забезпечення демократичної легітимності ради юстиції інших його членів повинен обирати парламент серед осіб із належною кваліфікацією в галузі права, беручи до уваги, що парламент є виразником волі народу".

У порушення цього та статті 6 Конституції України чотирьох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обрано з'їздом адвокатів України та з'їздом представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ.

Видаючи бажане за дійсне, у вказаному законі України задекларовано, що Вищу кваліфікаційну комісію суддів України створюють на принципі деполітизації. Але це не відповідає дійсності, що підтверджує міжнародний досвід. Відповідно до вищезазначеного висновку Венеціанської комісії, "не існує жодної моделі призначення суддів, яка була б позбавлена політичної складової і водночас ідеально відповідала принципу поділу владних повноважень і забезпечувала б повну незалежність судочинства".

У законі України "Про судоустрій і статус суддів" неповно визначені критерії для призначення суддів. Не встановлено конкретно об'єктивних критеріїв професійної етики та доброчесності для кандидата на посаду судді для Громадської ради доброчесності, унаслідок чого виявилися розмитими межі його компетенції, що призвело до конфлікту між ним і Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час призначення суддів.

Крім того, у порушення статей 19 та 92 Конституції України, згідно з якими органи державної влади, якими є і Вища кваліфікаційна комісія суддів України, зобов'язані діяти в межах своїх повноважень, а правовідносини у сфері судочинства і статусу суддів регулюють виключно закони України, у цьому законі значна частина правовідносин, пов'язаних із призначенням суддів, віддана на регулювання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посиланнями на статті 92, 98 цього закону.

Замість заснованої на об'єктивних критеріях бальної системи конкурсного відбору кандидатів на посади суддів, по суті реалізується рейтингова система, в основі якої лежать не об'єктивні, а суб'єктивні критерії. Це призвело до конфлікту кандидатів на посади суддів із Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, які стали предметом розгляду Вищого адміністративного суду України.

Слід окремо зазначити, що залишилися без належної уваги під час реалізації судової реформи питання судочинства. Замість розроблення нових законів про судочинство пішли шляхом підготовки та внесення змін до чинного законодавства про судочинство, яке на практиці у багатьох випадках не виправдало себе: у частині обрання запобіжних заходів у кримінальних справах, у "законі Савченко" та в інших випадках, викликаючи справедливу критику громадськості. Але й ці закони ще не стали предметом розгляду Верховної Ради України.

Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що судову реформу реалізовують за відомою народною мудрістю: віз поставили попереду коня. На першому місці має стояти нове законодавство про судочинство, а на другому місці – продиктоване ним законодавство про судоустрій і статус суддів.

Судова реформа розрахована на три роки, минуло вже приблизно рік від її початку. Тому об'єктивно можна і потрібно внести необхідні виправлення для належної реалізації політичної волі президента України Петра Порошенка шляхом розроблення та ухвалення правильних професійних рішень для поставлених ним завдань.

Джерело: "ГОРДОН"