Ніхто не прийме в ЄС зруйновану війною Україну. Гроші на відновлення нам дадуть, головне, щоб їх не розікрали

Усвідоммо реальний масштаб змін для вступу України в ЄС. Я б сформулював п'ять основних пунктів.

1. Зниження рівня корупції до суспільно безпечного. На рентну, корупційну політико-економічну модель ніхто не чекає в ЄС. Інакше вірус корупції пошириться на інші країни.

2. Сировинна аграрна модель економіки. Тут усе зрозуміло: ЄС – клуб країн зі складною економікою, а не сировинних, тим паче аграрних. ЄС цінує продуктову різноманітність, яка базується на фермерсько-сімейному аграрному ладі. В Україні ж стався суттєвий нахил у бік великого товарного аграрного виробництва, латифундій і лендлордів, які катком пройдуться по структурі аграрного ринку Європи. Польща це вже відчула. Окрім того, у такому форматі всі аграрні дотації з європейських фондів підуть в Україну, а країни, які їх отримували (Центральна Європа), із реципієнтів стануть донорами.

3. Інфраструктура. Ніхто не прийме в ЄС зруйновану війною країну (наприклад, Хорватію прийняли після мінімального доведення до ладу). Знову ж таки європейські фонди на регіональне вирівнювання. Маса європейських країн одержують звідти гроші на інфраструктуру – наприклад, держави Балтії. Польське диво на європейських грошах. У нашому випадку всі вони будуть давати зі своїх бюджетів гроші на українську інфраструктуру, а не отримувати їх. Тобто нам спершу доведеться навести мінімальний лад і відновити базову інфраструктуру. Гроші нам частково дадуть, головне, щоб їх не розікрали.

4. Тіньова економіка. Країну з рівнем тіні 50% на ринку праці в ЄС не візьмуть. Окрім того, загальний рівень тіні, навіть якщо брати офіційний показник 30%, – це дуже багато. Напередодні вступу в ЄС Україна має стати учасником європейського митного союзу. Це означає, що наш кордон із країнами, які не є членами ЄС, стане кордоном Євросоюзу. А що робити з контрабандою, адже потоки її з того ж Китаю ринуть у Європу?

Окрім того, ми станемо частиною європейської системи нарахування ПДВ, наші компанії мають, наприклад, реєструвати для європейських контрагентів податковий кредит із ПДВ. З нашими скрутками, товарним пересортом й експортними каруселями.

У нинішньому форматі ми станемо чорною дірою для відмивання грошей і податків, гірше за Латвію початку нульових, тільки масштаб більший. До того ж Україні доведеться перейти на європейський стандарт фінмоніторингу в банках (до цього все йде, але буде ще жорсткіше).

5. Питання безпеки. Його так чи інакше доведеться врегулювати, приклад Хорватії та Словенії тому підтвердження. Країну з перманентною загрозою воєнного конфлікту в ЄС не візьмуть, інакше вірус війни проникне в Європу.

Звідси реальна дорожня карта вступу в ЄС:

1. Нова складна економіка додаткової вартості, вбудовування в європейські технологічні ланцюжки й виробництво критично важливих для ЄС товарів насамперед у контексті "зеленого" курсу й нового технологічного переходу. Наприклад, біопаливо, рослинний білок, титановий, урановий, літієвий кластери.

2. Справжній інфраструктурний стрибок, з адаптацією під стандарти ЄС.

3. Зниження вертикальної корупції "згори донизу".

4. Зниження рівня тіньової економіки до 15% ВВП, зниження тіні на ринку праці, мінімізація контрабанди й рівня оптимізації податків, посилення фінмоніторингу в банках.

5. Врегулювання питання безпеки.

Очевидно, що реалізація всіх цих пунктів передбачає проведення низки складних акцій: витіснення олігархів з інфраструктурних проєктів, руйнування корупційних рент серед політичної еліти, зокрема ліквідація годівниць у податковій і на митниці.

Зміна профілю економіки – це акцент на користь МСБ як у Польщі, тобто зменшення ролі ФПГ і сировинних рентних потоків. Населенню доведеться змиритися з відсутністю дешевого імпорту, наприклад, секонду, за обсягом якого ми наздоганяємо Бангладеш.

Частина готівки залишиться поза банками – фінмоніторинг стане жорсткішим. Підприємцям доведеться змиритися не просто з касовими апаратами, а й із суттєвим обрізанням системи єдиного податку. Нова інфраструктура дорівнює нові тарифи тощо. Але найголовніше – де взяти політичних титанів для реалізації всього перерахованого вище?

Джерело: Алексей Кущ / Facebook