Коломойський заперечує прямий вплив на Зеленського, але при цьому зовсім не проти показати, що з ним відтепер потрібно рахуватися більше, ніж раніше

В одному з рідкісних інтерв'ю Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання, чому інтерв'ю з ним рідкісні, відповів, що нечасті публічні одкровення привертають більше уваги й роблять більший ефект. Із цим не посперечаєшся, тим більше що ця тактика щойно принесла йому успіх. Але Ігор Коломойський немов узявся спростувати цю тезу. Інтерв'ю з ним виходять то тут, то там, а будучи розбитими ще й на частини, які з'являються в різний час, справляють враження безперервного потоку, як передачі "Кварталу 95" на каналі "1+1".

Журналістів можна зрозуміти: у Коломойському бачать головного бенефіціара перемоги Зеленського і, розмовляючи з ним, намагаються з'ясувати контури майбутнього, яке затягнуте туманом. Обраний президент і його люди роблять дуже мало, щоб невизначеність розвіяти: десь нарочито, а десь через обставини, оскільки самі не дуже знають, що там попереду. І тут з'являється Ігор Валерійович, який знає й розуміє про Зеленського нібито не менше, чи навіть більше, ніж сам без п'яти хвилин глава держави.

Коломойський заперечує прямий вплив на Володимира, але при цьому із задоволенням демонструє свій новий статус. Він також зовсім не проти показати, що з ним відтепер потрібно рахуватися більше, ніж раніше. Ігор Валерійович небезпідставно зараховує поразку Порошенка собі в заслуги й хоче отримати призові. Після інавгурації чекайте, приходьте пити каву, розмовляти. Поки можна до Герцлії.

Що вийде в Коломойського, що в Зеленського, а що в Коломойського із Зеленським, це питання окреме, відповіді на нього можна почекати й самим побачити. Є проблема серйозніша: значною мірою, немає до кого звернутися за роз'ясненнями того, що відбувається. Те, що останні дні президентства Порошенка й лічені дні до президентства Зеленського минають під характерний говорок балакучого олігарха, а більше нікого особливо й не чути – ось феномен, який заслуговує на увагу. Думка герцлійського, а раніше женевського в'язня важлива й авторитетна, інших авторитетів ніби й немає.

Багато помітних культурних фігур виклалося під час кампанії, виступивши на підтримку Петра Порошенка, але суспільство у своїй більшості прикро проігнорувало цю позицію, поставивши під сумнів і авторитет. Бо який же авторитет без відповідного впливу? А Коломойський – ось він, ось результати впливу, ось авторитетна думка. І нікому з Бенею позмагатися у створенні більшого наративу про Україну, тому що або наратив невеликий, або його автор в інформаційній каші невиразний.

Перемога Володимира Зеленського потребує серйозного переосмислення події, що відбувається, і майбутнього, у першу чергу, із боку Зеленського, без цього новий президент приречений на сліпі хаотичні реакції на зовнішні впливи та провальну, у результаті, політику. Варто звернути увагу, що це вже буде не провальна політика вискочки з "Кварталу 95", а керівника країни й, отже, провальна політика країни також.

Але й решті України потрібно розшифрувати формулу 73/24, відкинувши пропагандистське лушпиння, у якому потонули останні місяці кампанії. Ще нічого не змінилося, але вже змінилося все. Ось тут би вникнути в деталі й тенденції, обговорити їх, зважити, але Україна немов втратила голос, яким могла б говорити про себе. В ефірі один Коломойський. І якщо він у чомусь і винен, а винен напевно, то тільки не в цьому.

Джерело: "Слово і діло"

Опубліковано з особистого дозволу автора