Новачки в парламенті показують, що таке політична воля і напружена державна робота. Виявляється, так можна було

Образ президента Зеленського нерозривно пов'язаний із велосипедом, на якому роз'їжджав його герой Василь Голобородько. У травні навіть презентували партійний логотип зі "слугою", що розмахував булавою верхом на велосипеді, – трафарет зображення, яке було на рекламному плакаті другого сезону того самого серіалу. Потім від цієї ідеї відмовилися, вочевидь, резонно вирішивши, що в парламентській кампанії акцент потрібно робити на команді, а не на носії булави, але факт залишається фактом: від Зеленського буквально чекають, коли він повторить відому картинку.

Він уже неодноразово відповідав, що правила безпеки Управління державної охорони заважають у житті повторити те, що мало такий ефектний вигляд у кіно. Тим часом те, що ми бачимо у виконанні його команди протягом останнього тижня, він же їхній перший парламентський, – це і є лиха їзда на велосипеді, розмахуючи булавою.

Уже очевидно, що ставка робиться на інтенсивність роботи, мало хто не порівняв нинішню Раду із шаленим принтером, що видає на-гора закони один за другим. Коментатори не встигають прокоментувати одні законопроєкти, як з'являється стопка інших. Опозиції тільки залишається бурчати з приводу порушення правил і пристойності, немов стареньким, які, стиснувши губи, з лавки спостерігають за небезпечним гарцюванням велосипедистів-законодавців.

Багато сторонніх спостерігачів говорять, що президенту категорично бракує концептуального бачення країни і завдань, які стоять перед нею, і критики тут, звичайно, мають рацію. Зеленському не вистачає багато чого, що характеризує зрілого державного діяча. І велосипед не із цього арсеналу. Але саме він дозволяє компенсувати багато недоліків.

Фраза про п'яту швидкість у зверненні Володимира Зеленського до Верховної Ради взялася недарма. Швидкість дає стійкість, якої немає при менших темпах і відсутності міцних навичок їзди. Тисни на педалі що є сил, і якісь неминучі помилки та дурощі швидко залишаться позаду, як і бурчання незадоволених, доля яких – лавка і суспільство таких же колишніх або завсідників політичної моди, які не відбулися. Вам щось не подобається? Ми це вже давно проїхали!

Одразу набраний божевільний темп разом із кількісним домінуванням "Слуги народу" просто робить безглуздою опозиційну парламентську діяльність. Зараз ще ухвалять законопроєкт, що карає депутатів за прогули, й у представників інших фракцій буде сумне життя. Не ходити на роботу не можна, а робити на ній нічого, крім як спостерігати розгул законодавчої творчості "монобільшості", інколи стогнати за парламентською трибуною. На чужому святі життя вони зайві.

Володимир Зеленський, схоже, переконав себе в тому, що після одного терміну на посаді потрібно буде йти, а якщо саме так, то важливо побільше встигнути, і він готовий по-справжньому напружуватися майбутні п'ять років і як слід напружувати тих, хто править владою від його імені. Що в результаті у них вийде, поки що говорити дуже рано, усіх "але" не перелічити, як не факт, що ідея другого строку не відвідає його ближче до кінця першого. Однак одне можна відзначити із задоволенням: новачки показують, що таке політична воля і що таке напружена державна робота. Виявляється, так можна було робити. Шкода, що попередні майже три десятки років пройшли в іншому темпі, ніби в нас попереду вічність.

Джерело: "Слово і діло"

Опубліковано з особистого дозволу автора