Справа стосовно судді Окружного адмінсуду Києва дає можливість Зеленському зі старту продемонструвати рішучість і принциповість

Поки всі гадають, чим займеться різко зміцнілий Володимир Зеленський, крім взяття під контроль столиці, життя в особі детективів НАБУ та працівників управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури підкинуло новому президенту чарівний подарунок, але він же й зухвалий виклик.

Справа стосовно суддів Окружного адміністративного суду Києва, яка, зокрема, базується на прослуховуванні голови цього суду, одіозного Павла Вовка, дає можливість Зеленському відразу, зі старту, продемонструвати рішучість і принциповість, про які він уже стільки встиг наговорити. І головне – в нього з'являється безпосередній привід перезапустити, бажано – з нуля, життєво важливу судову реформу, про "результативність" якої можна чудово судити якраз за вільними розмовами суддівських чинів, у яких усе всюди схоплено.

Із класичною освітою в нас зараз не дуже, тому не буде зайвим нагадати, що в Езопа є байка про людину, яка, повернувшись із мандрів, розповідає землякам про те, як, будучи на острові Родос, зробила неймовірний стрибок, на заздрість олімпійським чемпіонам. Мовляв, запитаєте на Родосі, вам підтвердять. На що йому резонно говорять: "Тут Родос, тут і стрибай". Справа щодо Окружного суду – це Родос Зеленського. Давай, доводь уже тут і зараз.

Ця ситуація притискає Володимира Зеленського до стінки ще в одному важливому сенсі. Повноцінна, без дурнів, реакція нової влади на скандал імені Павла Вовка можлива лише як знищення базових передумов того світу, у якому хижими рибами у воді почуваються такі люди, як Андрій Богдан та Андрій Портнов. Чи варто нагадувати, що ОАСК став улюбленим закладом останнього після повернення з еміграції, украй чуйного до позовів мстивого емігранта?

Будь-який інший підхід президента й інший результат стане такою самою імітацією, як судова реформа Петра Порошенка у виконанні Сергія Козьякова, нинішнього голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів, та інших залучених представників юридичної еліти. Не увійти у світ Богдана й Портнова за їхньої допомоги, щоб освоїтися в ньому і стати своїм, а знищити його на корені – ось виклик перед президентом, від якого чекають крутих, справжніх змін.

Очевидно, що Вовка пасли довго, й нинішню команду "фас!" пов'язують із приїздом до країни Курта Волкера, американського куратора України. Складно судити, скільки у цих розмовах правди, а скільки спроби видати бажане за дійсне: не кинуті напризволяще. Але потреба в підштовхуванні Зеленського до того чи іншого важливого вибору, звичайно, існує, як і недовіра до Андрія Богдана як могутнього глави президентського офісу, яку, знову ж таки, як люди кажуть, Курт Волкер також висловлював. Відтоді селфі Зеленського з Богданом стало набагато більше, ніби насміхаючись.

Утім, якщо главі держави вдасться якимось чином використовувати специфічні знання й досвід глави офісу для справжньої судової революції, то чому б і ні? Власне, все інше – ні. Що не вийде, то це зробити вигляд, ніби записи Павла Вовка, викинуті на суд публіки, нічого не означають і не варті реакції президента. Тут Родос.

Джерело: "Слово і діло"

Опубліковано з особистого дозволу автора