COVID-19 не шкодує останнім часом штати, де проголосували за Трампа, – там, як і раніше, презирливе ставлення до коронавірусу
Зараз за чинного США Дональда Трампа проголосувало на 7 млн більше виборців, ніж чотири роки тому, зазначив журналіст Леонід Швець.
Інфарктний підрахунок у Штатах добігає кінця. Поспівчувавши чинному президенту, від якого з повільною садистською невблаганністю спливала перемога, не можна не здивуватися абсолютно дивному результату, який показав Дональд Трамп.
Одна з історій, що вражає, яка супроводжувала попередні вибори, – це серйозний відрив Гілларі Клінтон від Дональда Трампа за загальною кількістю тих, хто проголосував: їй голоси віддало майже на 3 млн більше американців, що не запобігло поразці. Так ось, зараз за Трампа проголосувало на 7 млн більше виборців, ніж чотири роки тому, і тодішній показник Клінтон він набагато випередив: 69,5 млн проти її без малого 66 млн. У Байдена, щоправда, рекордні в історії США 73,5 млн, проте ось ця живуча і навіть щораз більша популярність Трампа, звичайно, примітна.
Підтримка президента видає настрій американців, яких, схоже, особливо не пригнічують ні світове лідерство своєї великої країни за кількістю хворих на COVID-19 – 9,5 млн, ні величезна кількість померлих – без малого чверть мільйона. За останні два тижні зростання захворюваності підскочило на 45%. У четвер, 5 листопада, захворіло 120 тис., померло 1200 американців. Епідемія бушує в Америці, особливо не шкодуючи останнім часом штати, де проголосували за Трампа: там, як і раніше, презирливе ставлення до коронавірусу.
Сам Трамп викликав захват своїх прихильників, коли на одному з останніх передвиборчих мітингів пообіцяв звільнити після перевиборів лікаря Ентоні Фаучі, головного спеціаліста адміністрації, який своїми закликами до обережності суперечив президенту. А Стів Беннон, колишній стратегічний радник Трампа й ідеолог його передвиборчої кампанії 2016 року, пішов далі й у своєму подкасті закликав президента після переобрання відтяти голову Фаучі і настромити її на палю в Білому домі, щоб іншим співробітникам адміністрації не кортіло зради. "Ви на наступний день після виборів перестанете чути про пандемію!" – обіцяв своїм виборцям 45-й президент, натякаючи, що всі страхи нагнітають і про жахи розповідають його підступні противники, щоб підірвати шанси на перемогу.
Україна, яка пильно спостерігає за перипетіями виборів у США, теж на піку захворюваності, сьогодні Кличко повідомив, що вперше за добу в Києві занедужало більше ніж 1 тис. осіб. Якщо ще недавно в соцмережах з'ясовували із прихованою насмішкою, чи є у кого знайомі, хворі на коронавірус, то зараз обережно запитують, чи всі живі. Наша країна в загальному тренді: до кінця тижня кількість хворих та тих, які перехворіли, у світі складе 50 млн, і минула доба встановила рекорд в 11 447 смертей від COVID-19.
Але що цікаво: незважаючи на подих смерті, що помітно наблизився, жодної суєти, не кажучи про паніку, у нас не спостерігається. Страхи, якщо і були, як ми пам'ятаємо відомий випадок у Нових Санжарах, давно щезли і замінилися байдужістю і фаталізмом. Здається, середній українець у цьому відношенні цілком міг би бути виборцем Дональда Трампа. Соціал-дарвінізм процвітає на наших просторах, де ще недавно так любили розмірковувати про власну виняткову людяність і товариський дух колективізму. Зараз усталилося як само собою зрозуміле переконання, що виживає сильний і здоровий, хворі і мертві самі в усьому винні. Епідемія – не привід переривати звичний уклад життя, тих, кому не пощастило, закопаємо і рушимо далі.
Одна важлива відмінність українців від американців: у них байдуже ставлення до зарази від властивої їм дикої самовпевненості і неприборканого відчуття свободи, якої не може відняти ані держава з її безглуздими спробами загального порятунку за рахунок обмеження переміщення і праці, ні сама бісова хвороба. Якби можна було б відбитися від вірусу вогнепалом, у якомусь Техасі стояла б оглушлива стрілянина. У нас це більше байдужість до себе та інших, фаталізм людей, які кинули віру в можливість змінити обставини життя. Ну, і, відповідно, смерті.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора