Фото переписки Яременка стосується публічної особи на її робочому місці, заява про порушення права на приватне життя некоректна photo icon

Фото: Ганна Маляр / Facebook

Депутат Верховної Ради Богдан Яременко із фракції "Слуга народу" пригрозив в'язницею тим, хто сфотографував і опублікував його переписку з жінками, яку він вів у сесійній залі парламенту. На думку юристки Анни Маляр, журналісти мають право зробити публічним те, чим займається державний діяч на робочому місці в робочий час.

Чи є перспектива засудити журналістів, які оприлюднили переписку з повіями?

Оскільки розпочалася дуже цікава дискусія про межі приватності у роботі преси і попереду можливі кримінальні провадження та суди, я вирішила вам розповісти про позицію Європейського суду з прав людини щодо цього та що встановлюють міжнародні нормативно-правові акти.

Фото переписки було зроблено щодо публічної особи і політика на робочому місці, в робочий час, у приміщенні, в якому на законних підставах ЗМІ ведуть трансляцію, і про це всім відомо, а отже позиція про порушення права на приватність у цій ситуації – некоректна. Ідеться наразі не про приватне життя, а про якість виконання своїх обов'язків. Тому міжнародна судова практика в таких ситуаціях виправдовує доцільність подібних публікацій необхідністю контролювати представників влади та інформувати суспільство про те, як вони виконують свою роботу і чим займаються на робочому місці.

Журналісти мають право оприлюднювати те, що робить державний діяч на робочому місці в робочий час.

Європейський суд оцінює втручання преси у приватне життя насамперед із точки зору інформативності. Тобто, наскільки було значущим і виправданим вторгнення в особисте життя особи в інтересах інформування громадськості. При цьому ЄСПЛ не раз відзначав, що "публічні особи" не можуть розраховувати на той же рівень захищеності свого приватного життя, як всі інші люди, в силу характеру своєї діяльності.

А ось що встановлює Декларація про свободу політичних дискусій у ЗМІ 2004 року:

  • політичні діячі вирішили заручитися суспільною довірою і погоджуються стати об'єктом суспільної політичної дискусії, а значить, суспільство може здійснювати за ними жорсткий контроль, критикувати у ЗМІ те, як вони виконували або виконують свої обов'язки;
  • державні посадові особи повинні погодитися стати об'єктом громадського контролю та критики, зокрема за допомогою ЗМІ, щодо того, як вони виконують або виконували свої обов'язки, оскільки це необхідно для забезпечення гласного і відповідального виконання ними своїх повноважень;
  • політичні діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами, і тому відповідно до норм національного законодавства за критику політичних діячів до ЗМІ не повинні застосовуватися більш суворі міри покарання. Цей принцип також застосовується до посадових осіб;
  • відповідно до ст. 8 Конвенції [про захист прав людини й основних свобод.] приватне і сімейне життя політичних діячів і державних посадових осіб повинно бути захищеним від освітлення у ЗМІ. Однак інформація про їхнє приватне життя може бути поширена тоді, коли є суспільний інтерес безпосередньо щодо того, як вони виконували або виконують свої обов'язки, з урахуванням необхідності уникати завдання непотрібної шкоди третім особам. У разі, якщо політичні діячі та посадові особи звертають увагу суспільства на ті чи інші сторони свого приватного життя, ЗМІ мають право контролювати ці сфери.

Джерело: Анна Маляр / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора