В "Охмадиті" я спробував вирвати важкий мішок зі склом у пані, але її рішучість убила в мені залишки сексизму, далі ми разом розбирали завали

Розбираючи завали "Охматдиту". Люди вишукувалися в ланцюжок, щоб передавати залишки "братської любові" на сміття. Пліч-о-пліч із поліцією, військовими, цивільними. Тут не було партій, не було срачів на кшталт тих, що в соціальних мережах.

Пару разів я спробував вирвати важкий мішок зі склом у пані, але її рішучість не дати це зробити вбила в мені залишки сексизму, і ми далі разом передавали важкі двері, залишки вікон, дитячі іграшки, скло.

На поверхах сотні людей, усі збирають сміття. У деяких кабінетах уже так чисто, що не дуже й віриш, що щойно був вибух. Уперше після повномасштабного вторгнення і знову так сильно захотів жити тут, серед українців. Бо в офлайні в нас є єдність.

В офлайні ми набагато сильніші, ніж здається в онлайні. Можете їхати, тут ще багато розбирати. Фрукти, вода і їжа – є. Візьміть будівельні рукавички.

Я вірю, що завтра в ТЦК будуть стояти черги. І вірю, що нам не треба буде в черговий раз нагадувати донатити. І шукати ворогів серед своїх.

Джерело: Masi Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора