Українська політика трохи театральна і карнавальна. Російська ж геть позбавлена життя
Українська і російська політики обидві "несправжні", але кожна з них – по-своєму, стверджує історик Віктор Мироненко у своєму блозі на сайті "ГОРДОН".
Вечір 50-річчя Дмитра Гордона навіть для нього – мого давнього друга, чудового журналіста – вийшов напрочуд живим, різнобарвним. Побачити стільки дуже різних осіб разом – для мене в Росії річ, яку я навіть уявити собі не можу. Та й уся ситуація в Києві посилювала відчуття, яке в мені давно живе десь у глибині душі, що українська політика, як і російська, – дуже різні, але водночас і дуже схожі.
Вони обидві якісь несправжні. Але несправжні вони по-різному. Українська – трохи театральна. У ній багато того, що називається "бурлеск". Російська ж, навпаки, геть позбавлена життя, вона сувора. Їй заведено бути якомога далі від людини – десь далеко від неї: у Зимовому палаці або в Кремлі за високим червоним парканом.
Українська ж весь час виплескується на вулицю і щоразу в ній є щось карнавальне. Російська – понурена і насуплена, а потім зривається в "безглуздий і нещадний російський бунт", який "не дай вам боже побачити". Поєднання того й іншого – українського бурлеску і російського бунту – небезпечне, тому що може перетвориться на криваву драму, як це і сталося: у Москві в 1993-му, у Києві взимку 2014-го.
Подумалося: от якби російській політиці додати трохи "бурлеску" української, а українській трохи більше суворості російської, може, і вийшло б "нове політичне мислення" Не поєднується поки що. Може, і слава богу, що не поєднується. Але змушений визнати, що в Україні якось веселіше.
Згадалася сцена з безсмертного шедевра Горіна і Захарова пізньої радянської доби "Той самий Мюнхгаузен". Пам'ятайте, герцог запитує у свого міністра: "Чому заарештований іде з оркестром?". "Розумієте, – відповідає кмітливий міністр, – спочатку планували свята, потім арешти. Довелося все це об'єднати".
І, звичайно, слова самого барона Мюнхгаузена про те, що Мюнхгаузен славний не тим, що літав на Місяць, а тим, що ніколи не бреше.
"Я зрозумів, у чому ваша біда, панове. У вас занадто серйозне обличчя. Серйозне обличчя – це не ознака розуму, панове. Усі найбільші дурниці на Землі відбувалися саме з цим виразом обличчя. Усміхайтеся, панове, усміхайтеся!"
Дякую, Дмитре Іллічу, за новий вимір політик, знайдений мною на твоєму ювілеї.
Джерело: "ГОРДОН"