Довкола нас триває війна. Дорожня. Вона забирає більше життів і здоров'я, ніж бойові дії на сході

Зараз багато і активно обговорюють зміни у правилах дорожнього руху та збільшення штрафів за їх порушення. Чергові зміни і чергове збільшення, посилення, чергове обговорення. А потім буде чергове традиційне обговорення обговорення.

Біда в тому, що дилетанти вперто й упорото шукають свій ексклюзивний шлях і не спираються ні на які базові, давно вироблені, усвідомлені і вистраждані принципи. Ні в правилах дорожнього руху, ні в чому взагалі.

Безпека дорожнього руху базується на трьох китах. Перший і найважливіший, найголовніший складник – розвинена інфраструктура. Якісні дороги, освітлені, із правильно вказаною розміткою, коректно встановленими дорожніми знаками, відбійниками, розвилками і розв'язками на одному або кількох рівнях, із пішохідними переходами і велодоріжками, якщо треба – із досвідченим і тямовитим відповідальним регулювальником у крайньому разі.

Другий кит – якісно підготовлені, за методиками і реальними навчальними програмами, не екстерном, водії, які усвідомлюють наслідки кожного ухваленого за кермом рішення. Тому що будь-який поворот керма, натискання на газ або гальмо, обрана швидкість, склянка вина або пива, нерви або поспіх, метушня або нехтування правилами ведуть до певних наслідків. І можуть закінчитися бідою. Трагедією. Як варіант.

Паралельно з цим водії мають експлуатувати технічно справні та підготовлені відповідно до дорожніх та погодних умов автомобілі, мотоцикли, мопеди та велосипеди. А торговельні організації мають пропонувати на ринку тільки таку техніку. Правильну. Відповідну. Сертифіковану. Не металобрухт і не "тачки на прокачування" для пустелі Сахари, де сніг один раз випадково випав 16 грудня 2016 року після 40-річної перерви.

І третє – невідворотне і жорстке покарання для тих, хто порушує перші два принципи. Причому карати не тільки водіїв, а й пішоходів, і мотоциклістів, і велосипедистів. І (що важливо й першочергово!) ті контори, організації, керівників і відповідальних осіб, які не справляються з пунктом першим. З інфраструктурою, освітленням, розміткою тощо.

Не поставили правильно і вчасно знаків або не зняли після попередньої схеми організації руху – штраф. Не горять ліхтарі – штраф. Немає розмітки (або намальована безглуздо, без урахування реальної обстановки) – штраф. Повторно – великий штраф. Третій раз попався – звільнення з роботи з вовчим квитком у сфері. Без права навіть ямковий ремонт із відра з гудроном виконувати!..

Чому на водія автомобіля вішають усіх кривих і скажених собак? Тому що у нього є права, водійське посвідчення – і у водія його можна відібрати, позбавити, обмежити в правах. А як впливати на шляховиків і чиновників, що відповідають за інфраструктуру? І на тих кабінетних чинуш найвищого рангу, які з розумним виглядом обговорюють відповідальність за порушення ПДР, але в бюджеті взагалі нічого не виділили на якісний розвиток дорожньої інфраструктури? Де брати гроші на інфраструктуру? Де брати розмітку, знаки, світлофори? Наволонтерити? Збирати всім двором?

Ви, напевно, зараз нерідко стикаєтеся з безглуздою організацією дорожнього руху. Уночі їдеш – несуттєвий світлофор працює в звичайному режимі, усі кольори по порядку, як удень. А на реально складному і великому небезпечному перехресті – миготливий жовтий. Який "профі" це регулює, придумує і вирішує? Що і хто прийшло на зміну інженерній службі та відділам організації дорожнього руху на місцях, які топтали свою землю не менш старанно і відповідально, ніж дільничні зі слідаками й операми?

На дорогах гине щорічно до 5 тис. осіб "тишею" та калічиться під 50 тис. постраждалими. Протягом війни з Радянським Союзом на сході України ми в дорожньо-транспортних пригодах утратили майже 20 тис. мертвими і під 200 тис. пораненими. Порівняйте з цифрами військових утрат і втрат мирного населення внаслідок обстрілу та бойових дій – і скажіть чесно самі собі, що війна на дорозі забирає більше життів і здоров'я, ніж зі зброєю в руках.

Тому що несправна машина – це ДШК. Нетверезий водій – 120-й міномет. Перевищення швидкості – "Волошка", кожен пішохід не на переході, але на дорозі – АК або СВД, неосвітлена дорога – "Град", нерозмічена і не позначена вулиця, траса, шосе – "Ураган", "Тюльпан", "Піон", "Бузок". Ями і снігові замети – 152-й. Нерівний асфальт, де дощ збирається в калюжі і настає аквапланування, яке навіть чемпіона світу з ралі перетворює на пасажира, – килимове авіабомбардування.

Навколо нас і з нами триває війна. Дорожня. Ми – її учасники. І жертви. Усі. Не розуміти цього і не залучати до консультацій фахівців рівня Петра Володимировича Леонова або Олександра Вікторовича Груєнка, які все життя віддали безпеці руху, – злочин. Проти себе, проти сім'ї, людей, країни і людства. Не більше. І не менше.

Джерело: Алексей Мочанов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора