Американці випромінюють оптимізм і впевненість. Отримали від Кремля розуміння певних меж компромісу?

Те, що відбувалося в Берліні, важко назвати переговорами. Переговори можливі лише між Україною і Росією. Натомість у Німеччині тривають консультації між країнами – партнерами України, вони узгоджують спільну позицію. І лише після того як цю позицію представлять Кремлю, почнуться справжні переговори про завершення війни.

Серед великої кількості заяв і декларацій, зроблених у понеділок, ми не почули жодного рішення з питань, щодо яких досі немає згоди між Україною, Європою і США: території, заморожені активи, присутність європейських контингентів в Україні.

За відсутності спільної позиції із цих питань складно уявити, як її можна презентувати Путіну так, щоб він це прийняв і припинив війну.

Обіцяні США "гарантії, аналогічні ст. 5 договору про НАТО", і згадка у спільній заяві лідерів ЄС про "формування багатонаціональних сил в Україні" – це, по суті, єдині два моменти, які можна вважати новими. Але наразі невідомо, наскільки глибоко вони пропрацьовані, щоб не розчинитися під час обговорення деталей, як ми вже неодноразово бачили з іншими ініціативами.

Наразі головна інтрига – навіщо це Путіну? Американці випромінюють оптимізм і впевненість, але на чому вони ґрунтуються, ми достеменно не знаємо. Можливо, вони отримали від Кремля розуміння певних меж компромісу, на який Путін може погодитися, і діють з урахуванням цього.

Але також не виключено, що все це робиться лише для того, щоб перекинути м'яч у бік Красної площі й чекати на пас у відповідь. Утім, на московських болотах із перекинутих на їхній бік м'ячів можна збудувати ще одну кремлівську стіну, і складно зрозуміти, чому цього разу має бути інакше.

Звісно, ми не знаємо багатьох деталей цих процесів. І це, напевно, один із небагатьох позитивів. Я неодноразово писав на своїй сторінці, що головною ознакою серйозних переговорів стане відсутність публічної інформації про їхній перебіг. Справжня дипломатія робиться в тиші, тоді як публікація переговорних позицій у ЗМІ й оприлюднення вимог у Twitter – це не дипломатія, а медійна кампанія.

Тому відсутність інформації про хід переговорів можна сприймати як позитив.

У будь-якому разі війна триває, і чергова активізація дипломатичних процесів не полегшує ситуацію на фронті. Карти DeepState показують повне оточення Мирнограда сірою зоною. Російські війська перебувають на східних околицях Гуляйполя, і прямо зараз місто стирають з лиця землі. Одеса й багато інших міст на півдні ще не оговталися після наймасштабнішої ракетної атаки. Саме цим подіям варто приділяти найбільше уваги – незалежно від того, що відбувається на дипломатичному рівні.

Джерело: Микола Княжицький / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора